Ви напевно бачили картини цих художників. Здається, ніби їх намалював дитина. Насправді ж їх автори – дорослі люди – просто не професіонали. У живопису наївне мистецтво зародилося приблизно у другій половині XIX століття. Спочатку до нього не ставилися серйозно, та й взагалі не вважали мистецтвом. Але з часом ставлення до даного стилю кардинально змінилося.
Знайомтеся: «наїв»
Отже, що ж прийнято називати наївним мистецтвом? У живопису цим терміном позначають особливий художній стиль, творчість народних майстрів і самоучок, зберігає дитячу свіжість і безпосередність в баченні навколишнього світу. Таке визначення дає Енциклопедія мистецтв. Втім, воно також присутня в скульптурі, архітектурі, графіці.
Наївне мистецтво (або «наїв», як його ще нерідко називають) – напрям не таке вже й нове. Ще в XVII столітті в Європі непрофесійні художники створювали свої «примітивні» шедеври. Однак всерйоз ці картини ніхто не розглядав. У самостійний художній стиль наївне мистецтво виділилося лише до початку ХХ століття.
Коріння «наїву» прийнято шукати в іконописі. Ви напевно бачили такі ікони в якому-небудь сільському провінційному храмі: вони непропорційні, примітивні, непоказні, проте неймовірно душевні. Риси наївного мистецтва можна відшукати і в так званих фігурах – скульптурних зображеннях на релігійну тематику. Такі статуї прийнято встановлювати біля католицьких костелів і церков (див. фото).
Наївне мистецтво і примітивізм – це одне і те ж? На цей рахунок у мистецтвознавців існує три різні думки:
Основні риси стилю
Наївне мистецтво внесло значний внесок у художню культуру багатьох країн і народів. Спробуємо виділити найголовніші риси цього художнього стилю. Насамперед до них відносяться:
- відсутність професійних (академічних) навичок малюнка;
- яскравість кольорів і образів;
- відсутність лінійної перспективи;
- площинність зображення;
- спрощена ритмічність;
- яскраво виражені контури об’єктів;
- узагальненість форм;
- простота технічних прийомів.
Варто зазначити, що твори наївного мистецтва вельми різноманітні за своєю індивідуальної стилістики. Проте майже всі вони оптимістичні і життєрадісні по духу.
Географія наївного мистецтва
Переважна більшість відомих художників-наивистов – це звичайні люди, що живуть у селах чи невеликих містечках. Як правило, вони заробляють на життя фізичною працею, а творять – у вільний від роботи час. Нерідко пристрасть до малювання прокидається в дорослому чи похилому віці.
Наївне мистецтво зародилося у Франції, але потім придбав небувалу популярність за океаном – у США. Ще в кінці XIX століття картини наивистов в цій країні збирали для музейних та приватних колекцій. У Росії ж цей напрям почав серйозно розвиватися лише у 80-90-ті роки минулого століття.
Розповідаючи про наївному мистецтві, не можна не згадати про так звану Хлебинской школі. Це умовна назва для декількох поколінь селянських художників з села Хлебине, що на півночі Хорватії. Біля витоків Хлебинской (Подравской) школи стояв, як не дивно, академічний художник Крсто Хегедушич (1901-1975). Її майстри довели до досконалості техніку малювання по склу. Для Хлебинской живопису характерні мотиви з повсякденного сільського життя.
Головні музеї «наїву»
«Наїв – це стан душі» (Олександр Фомін).
Серед усіх музеїв наївного мистецтва у світі слід особливо виділити три: Паризький, Московський і Загребський.
З 1985 року біля підніжжя пагорба Монмарт в будівлі колишнього текстильного ринку діє Паризький музей примітивізму. Своїм виникненням і існуванням він зобов’язаний французькому видавцеві Максу Фурни. Завдяки зусиллям останнього було зібрано ядро нинішньої колекції, яка сьогодні налічує понад 600 полотен.
Московський музей наївного мистецтва існує з 1998 року. Він розташований в старовинному кам’яному будинку за адресою: Союзний проспект, 15 а. Зараз у музеї налічується близько 1500 робіт. Так як місця в невеликій будівлі мало, то експозиції змінюються чи не щомісяця.
Свій музей «наїву» і примітивізму є і у хорватської столиці Загреба. Він знаходиться у Верхньому місті, на площі Марка. У його експозиціях представлено роботи двадцяти хорватських художників, зокрема, Івана Генералича та Івана Рабузина.
Ще один своєрідний зразок «наїву» розташований у північній Румунії. Це так зване «Веселий цвинтар» в селі Сэпынца. Тут можна побачити сотні барвистих надгробків з поетичними текстами і оригінальними малюнками.
Наївне мистецтво: картини і художники
Територіально розвитку «наїву» і примітивізму можна виділити три регіони: США, Західна Європа і Балкани. Найбільш відомі представники наївного мистецтва у живопису – художники другої половини XIX – ХХ століть, в числі яких:
- Анрі Руссо (Франція).
- Іван Лацкович-Кроата (Хорватія).
- Іван Рабузин (Хорватія).
- Марія Примаченко (Україна).
- Бабуся Мозес (США).
- Норваль Моріссо (Канада).
- Катерина Медведєва (Росія).
- Валерій Єременко (Росія).
- Міхай Даскалу (Румунія).
- Заради Неделчев (Болгарія).
- Стейсі Лавджой (США).
- Саша Путря (Україна).
Давайте ближче познайомимося з творчістю вищеперелічених майстрів «наїву».
Анрі Руссо
Основоположником наївного мистецтва живопису вважається Анрі Руссо, службовець митниці, який після виходу на пенсію вирішив присвятити себе образотворчого творчості. Він прикрашав свої полотна незграбними людськими фігурами і забавними звірятками, не особливо турбуючись про перспективу. Першим по достоїнству оцінив творчість Руссо його сучасник Пікассо. А Поль Гоген, побачивши картини Анрі, вигукнув: «Це істина і майбутнє, це – справжня живопис!»
Іван Лацкович-Кроата
Лацкович-Кроата – один з учнів Хегедушича. Крім живопису, він також займався громадською і політичною діяльністю, брав активну участь у боротьбі за незалежність Хорватії на початку 90-х, двічі обирався депутатом в хорватський парламент. На своїх полотнах Іван Лацкович найчастіше зображував натюрморти, сцени з сільського життя, деталізовані пейзажі.
Іван Рабузин
Іван Рабузин – ще один хорватський художник, і ще один видатний представник наївного мистецтва живопису. Його картини нерідко називають райськими. Самого ж Рабузина мистецтвознавець Анатолій Яковський нагородив званням «найбільшого наївного художника всіх часів і народів». Пейзажі Івана Рабузина втілюють в собі чистоту, позаземне красу і гармонію. Майже всі його картини прикрашають дивовижні дерева і фантастичні квіти. Причому всі об’єкти на полотнах Рабузина, будь то пагорби, ліси або хмари, прагнуть до якоїсь кулястість.
Марія Приймаченко
Геніальна українська художниця Марія Приймаченко народилася і прожила все життя в крихітному селі Болотня під Києвом. Малювати почала в 17 років, розписуючи сусідські хати. Талант Марії помітили ще наприкінці 30-х років. Її роботи побували на виставках у Парижі, Монреалі, Празі, Варшаві та інших містах. За всю свою життя художниця створила не менш 650 картин. В основі творчості Марії Приймаченко – чарівні квіти і нереальні, вигадані нею ж тварини.
Мозес Анна Марія
Бабуся Мозес – найвідоміша американська художниця, всесвітньо визнана ікона наївного мистецтва. Вона прожила 101 рік, залишивши після себе сотні яскравих, барвистих і життєрадісних полотен. Унікальність Бабусі Мозес в тому, що вона вперше почала малювати у 76 років. Відомою художниця стала лише наприкінці 1930-х, коли відомий колекціонер з Нью-Йорка випадково побачив у вікні аптеки один з її малюнків.
Центральними сюжетами в картинах Анни Мері Мозес є сільські пасторалі, побутові сцени з життя фермерів, зимові пейзажі. Максимально повно творчість художниці охарактеризував один з критиків в наступній фразі:
«Привабливість її картин полягає в тому, що в них зображений той стиль життя, в існування якого американці так люблять вірити, але якого більше немає».
Норваль Моріссо
Норваль Моріссо – канадський художник-примітивіст індіанського походження. Народився в племені оджибва в околицях Онтаріо. Про себе він писав так: «Я – художник від природи. Я виріс на історіях і легендах мого народу – і я малював ці легенди». І цим, за великим рахунком, все сказано.
Цікавий факт з біографії митця: в 1972 році під час пожежі в готелі міста Ванкувера Норваль Моріссо отримав серйозні опіки. У той момент, за словами самого Норваля, йому з’явився Ісус Христос. Згодом він став для нього новою дороговказною зіркою у творчості. Художник починає активно малювати біблійних персонажів, дивним чином вплітаючи їх у канву традиційних індіанських мотивів.
Катерина Медведєва
Катерина Медведєва – художник-самоучка родом з села Голубине Бєлгородської області, один з найбільш яскравих представників сучасного російського «наїву». Вперше взяла в руки кисть в 1976 році, а вже на початку 80-х років в московській пресі стали з’являтися замітки про «новому народному талант». На той час Катя Медведєва працювала звичайною санітаркою в будинку пристарілих. В 1984 році роботи художниці вирушили на виставку в Ніццу, де справили справжній фурор.
Валерій Єременко
Ще один талановитий художник-примітивіст з Росії – Валерій Єременко. Народився в Семипалатинську (Казахстан), навчався в Ташкенті, сьогодні живе і працює в Калузі. На рахунку художника – більше десятка різних виставок, його роботи експонуються у Калузькому музеї образотворчих мистецтв, Московському музеї наївного мистецтва, а також зберігаються у численних приватних колекціях. Картини Валерія Єременко яскраві, іронічні і неймовірно живі.
Міхай Даскалу
Життєві, нехитрі і дуже соковиті сюжети – ось основні риси в творчості румунської наївного художника Міхая Даскалу. Головними героями його картин є люди. Тут вони танцюють, співають, грають у карти, збирають гриби, сваряться і закохуються… загалом, живуть повноцінним світським життям. Через свої полотна цей художник ніби намагається донести нам одну-єдину думку: вся краса – в самому житті.
Особливим символізмом в роботах Міхая Даскалу наділені дерева. Вони присутні майже на всіх його картинах. У вигляді основних сюжетних фігур, то в якості фону. Дерево у творчості Даскалу, власне, і символізує собою людське життя.
Заради Неделчев
Ключовим об’єктом у творчості болгарського художника Заради Неделчева є дорога. Чи це звичайна сільська грунтовка, поросла споришем, то кам’яна бруківка старовинного міста, то ледь помітна стежка, по якій йдуть в снігову даль мисливці.
Заради Неделчев – загальновизнаний майстер в світі наївного мистецтва. Його полотна широко відомі далеко за межами скромною Болгарії. Неделчев навчався у школі живопису в місті Русе, а потім відправився за європейським визнанням у Швейцарію, де провів свою персональну виставку. Заради Неделчев став першим болгарським художником, картини якого потрапили в Паризький музей примітивного мистецтва. Роботи автора побували у десятках великих міст Європи і світу.
Стейсі Лавджой
Сучасна американська художниця Стейсі Лавджой отримала визнання завдяки своєму неповторному стилю, в якому риси «наїву», абстракціонізму та футуризму змішалися в один яскравий і приголомшливий коктейль. Усі її роботи – це, по суті, відображення реального світу в якомусь абстрактному дзеркалі.
Саша Путря
Олександра Путря – унікальна художниця з Полтави. Вона почала малювати у три роки, ніби передчуваючи свій ранній відхід з життя. Померла Саша у віці одинадцяти років від лейкозу, залишивши після себе 46 альбомів з олівцевими і акварельними малюнками, ескізами, шаржами. В її численних роботах присутні антропоморфні тварини, казкові персонажі, а також герої популярних індійських фільмів.
На закінчення…
Це мистецтво прийнято називати наївним. Але якщо уважно ознайомитися з роботами видатних представників стилю, виникає закономірне питання: чи настільки наївні їх автори? Адже «наївний» в даному випадку зовсім не означає «дурний» або «неосвічений». Ці художники просто не вміють, та й не хочуть малювати за загальноприйнятими канонами. Вони зображують світ так, як відчувають його. В цьому і полягає вся краса і цінність їх картин.
