Мощі святого
Мощі преподобного були знайдені лише при Юстиніані в 544 р. Відразу після виявлення їх перенесли в Олександрію. Коли в VII ст. сарацини завоювали Єгипет, мощі доставили до Константинополя, а звідти, вже у 980 р., – Моп-Сен-Дідьє (нині Сент-Антуан-наповнююча Аббеи) у Франції, де вони зберігаються і по цю пору.
Житіє св. Антонія
Життя і діяння великого святого були докладно описані в його житії батьком Афанасієм Олександрійським. Варто сказати, що це перший відомий пам’ятник православної житійну літератури – агіографії. Також це творіння вважається одним з найкращих творів Афанасія. Іоанн Златоуст стверджував, що дане житіє обов’язково для читання всім благовірним християнам.
У творі святитель Афанасій розповідає і про зовнішній вигляд св. Антонія, і про те, що протягом усього життя він не прельщался дорогою їжею, обходився малим в одязі, і що його зір гострим залишалося до самої старості, до смерті всі його зуби були на місці, лише розхиталися в яснах – зрештою святого було вже більше ста років. Крім того, він зберігав здорові руки і ноги до самого свого кінця. Всі люди, що знали старця, любили св. Антонія, дивувалися його діянням і надихалися духовним подвигом. А також дивувалися здоров’ю преподобного, яке Бог зберіг йому, незважаючи на всі труднощі та негаразди. Все це, укладає святий Афанасій, служить свідченням численних чеснот Антонія Великого і благості Божої.
Дане житіє російський святитель димитрій Ростовський включив в список Четьих Міней як повчальне і душеполезное читання.
