Постмодернізм в кіно: кращі кінокартини

“Асса” Сергія Соловйова

“Асса” – один з перших вітчизняних фільмів, який являє собою приклад постмодернізму в кіно. Картина розповідає про історії російського року.

У створенні фільму були задіяні такі музичні гурти, як “Кіно”, “Браво” і “Акваріум”. Ймовірно, у зв’язку з цим кінострічка стала втіленням течії року в Росії, який досяг свого апогею до кінця вісімдесятих. У центрі сюжету любовний трикутник, навколо учасників якого розгортаються драматичні і місцями кримінальні події фільму.

«Настроювач» Кіри Муратової

Творчість режисера К. Муратової – це яскравий приклад постмодернізму у вітчизняному кінематографі. “Настроювач” – це інтерпретація творів відомого московського сищика царської Росії Аркадія Кошко. Картина була створила в 2004-му і номінована на 7 премій “Ніка”, з яких була удостоєна трьох: “За кращу жіночу роль” (Алла Демидова), “За кращу жіночу роль другого плану” (Ніна Русланова) і “За кращу режисуру”. Також картина отримала головний приз – “Золоту лілію” Німецького міжнародного кінофестивалю центрально – і східноєвропейських фільмів.

Події картини розгортаються в царській Одесі, центральна фігура сюжету – настроювач рояля Андрій (Георгій Делієв), якого випадок звів з двома багатими подругами Ганною (Алла Демидова) і Будь-Ніна Русланівна). Сам Андрій вважає себе найщасливішим, але в той же час і самим нещасним у всьому білому світі людиною. Щасливим, так як він до нестями закоханий в дівчину по імені Ліна (Рената Литвинова), і вона відчуває до нього взаємні почуття. Але біда в тому, що вона із забезпеченої сім’ї і звикла до розкоші, а його чесна праця приносить лише копійки. Відсутність у головного героя грошей – ось що не дозволяє закоханим щасливо жити разом. І в стані відчаю і горя Андрій вже стає готовим на все, аж до порушення закону, щоб вирішити свою проблему. Але він не хоче вдаватися до насильства, тому вигадує витончений план пограбування двох нових багатих знайомих.