Постійний повний привід: опис, пристрій, плюси, мінуси

Корисна інформація про ремонт

Довірити лагодити належить професіоналам, адже проблемний список постійного повного приводу не короткий, потрібні глибокі знання. Для початку фахівці візьмуть діагностичні заходи. Розберемо поширену проблему на прикладі «Фольскваген Тігуан» після значного пробігу. В автомайстерні зустрічаються з необхідністю заміни роздатки, і вартість питання далеко не порадує господаря «залізного друга». Парочка пробуксовок – чекає автосервіс. Чомусь не працює повний привід? Що сталося? Причина в бруду і вологи, зробили свою справу: при перевірці карданного валу з’ясовується, що він не обертається разом з передніми колесами, а стоїть на місці. Далі знімається роздатковий вузол. Вимальовується картина – шліци просто «злизала» з передавальної муфти з-за найменшої пробуксовки. Аналогічне сталося зі шліцами на коробці-автоматі. Ціна усунення неполадок – від двадцяти тисяч рублів. На «паркетниках» краще не буксувати, не колесити по буеракам, вони для цього не призначені. Вихід – проводити профілактику, міняти масло через кожні 30000 км, інакше з повнопривідної моделі високий ризик отримати передньопривідну.

Слабкою «ланкою» визнаний насос муфти «Халдекс». Вартість насоса немаленька, більше двохсот тисяч рублів. Пильну увагу варто звертати на заміну мастильної рідини на «Халдексе» без фільтра для продовження терміну служби цієї важливої деталі. До схильною до зношування елементів муфти відносяться фрикционы. Чистота сітки, що служить в якості фільтра грубої очистки сильно впливає на діяльність повного приводу. Після 120 тис. км пробігу стверджувати про його чистоту неможливо.