Засіб художньої характеристики
Література – це словесне мистецтво, в ній портрет вживається поряд з іншими художніми засобами. Письменник також використовує розгортання дій у сюжеті, описує думки, настрій героїв, використовує діалоги дійових осіб, показує обстановку. Ще в шкільній програмі вводиться поняття художнього образу, однією із сторін якого виступає опис зовнішності.
У художнього портрета в літературі присутня особлива зорова наочність. Об’єднуючись з побутовими описами і пейзажами, він вносить у твір особливу силу образотворчості. В описі можуть зустрічатися типові риси та індивідуальні. Літературного героя найчастіше зображують як соціального, історичного людини, представника певної суспільної епохи. Він відноситься до певного класу, групі. З допомогою зовнішності, рухів, манер характеризується та соціальна середовище, яке узагальнює і оцінює письменник.
Іноді опис персонажа розкидано по всьому твору. Якщо зібрати шматочки замальовок, то вийде цілісний портретний нарис. Ось, наприклад, який зібраний з уривків портрет Маргарити виходить у творі Булгакова “Майстер і Маргарита”:
…на чорному її весняному пальто…
…свою руку в чорній рукавичці з розтрубом…
…туфлі з чорними замшевими накладками‑бантами, стягнутими сталевими пряжками…
…розвинулася пасмо, бере її і її повні рішучості очі…
…короткі завите волосся…” “…перукарня завивка…
…чорна сумочка лежала поруч з нею на лавці…
…кусаючи білими зубами м’ясо, Маргарита…
…тонкі з гостро відточеними нігтями пальці…
…Общипані по краях в ниточку пінцетом брови…
