Композиція в музиці: поняття, основи, роль, техніка

Композиція в музиці має свої основи, теоретичні аспекти і техніку. Теорія є посібником для витонченого і грамотного викладу музичного матеріалу. Техніка – це здатність правильно викладати свої задуми в нотного запису.

Обов’язкові складові

Композиція в музиці передбачає наявність найважливіших супутніх елементів, без яких неможлива цілісність цієї системи. У цей перелік входять:

  • Автор (композитор) і його творча робота.
  • Його твір, що живе без залежності від нього самого.
  • Реалізація змісту певною звуковою схемою.
  • Складний механізм технічних засобів, об’єднаних теорією музики.
  • Кожному виду мистецтва властивий конкретний спектр технічних прийомів. Їх засвоєння – це обов’язковий аспект для творчої діяльності. Музика відрізняється високою трудомісткістю. З цієї причини композитору необхідна технічна оснащеність.

    Про творчий метод

    На думку Д. Кабалевського композиторська діяльність більше ґрунтується на техніці, ніж на творчості. І частка першого аспекту тут – 90 %, другого – 10 %. Тобто композитор повинен знати потрібні прийоми і вміло їх реалізовувати.

    Спосіб створення музики у кожного автора свій. Він характеризується поняттям «творчий метод».

    Багато класики, які писали твори для оркестрів, мали видатний внутрішній тембровий слух. Вони заздалегідь представляли реальне звучання їх творіння.

    Наприклад, В. А. Моцарт удосконалював партитуру до такого рівня, що залишалося тільки зробити нотні записи.

    Таким чином, композиція в музиці – це ще і вчення про зв’язок прийомів виразності в композиційній системі. Тут присутній організуюче початок творчого простору – це форма-схема. Вона є межею музичного єдності, пов’язаної з порядком хронологічного розвитку твору.

    Композитор створює і вдосконалює своє творіння, використовуючи внутрішні погляди про справжній звучанні. Записи він може робити в робочому зошиті або на комп’ютері. Для підбору мелодії зазвичай застосовується фортепіано.

    Стадії класичного твору

    Початковий етап – це створення загального плану. У ньому виділяється такий алгоритм:

  • Вирішення питання з музичним жанром. З’ясування сюжету.
  • Створення форми-схеми.
  • Творчий вибір методики.
  • На третьому етапі створюється образна мелодія. Це може відбуватися на основі попередніх заготовок або із застосуванням плавного нарощування. Даного способу повинні відповідати:

    • гармонія;
    • фактура;
    • додаткові голоси з поліфонічним розвитком.

    Музичний твір повинен бути доступним для сприйняття. При його прослуховуванні людина акцентує увагу на ключових моментах і в той же час відпочиває естетично.

    Головні характеристики

    Композиція в музиці – це єдність, що відрізняється стабільністю. Тут долається постійна тимчасова плинність, формується однаково реалізується однозначність ключових музичних складових: темпу, ритму, висотності і т. д.

    За рахунок стабільності музичне звучання рівноцінно відтворюється через будь-які періоди після його створення.

    Також композиція завжди розраховується на рівень виконавців.

    Некласичне твір

    Щоб творити композиції під музику, потрібні певні здібності і нотна грамотність.

    Так чи інакше, потрібно дотримуватися принципи формування мелодії:

  • Рівновага. Лінія не повинна бути перевантажена. Ритм і інтонаційний лад доповнюють один одного. А застосування стрибків на значні інтервали, відходи від модуляції і інші подібні фактори тільки роблять твір дуже складним для сприйняття. Можна обійтись більш простим ритмом при витонченому ладі і навпаки.
  • Мелодійна хвиля. Принцип грунтується на тому, що рух йде вгору і вниз по черзі.
  • Єдність інтонації. В музичній темі можуть бути присутні провідні інтервали. Яскравий приклад – секундового інтонація у творі Моцарта «Реквієм».
  • Який би вид композиції в музиці не застосовувався, твір можна вигідно урізноманітнити знаходженням мелодії в різних регістрах. Наприклад, вона може розвиватися з басових ліній, досягати другої або третьої октави і знову повертатися до низів.

    Критерії створення виразної мелодії

    Якщо ви бажаєте створити красиву запам’ятовується композицію, дотримуйтесь наступні обов’язкові пункти:

  • Подання художнього образу для втілення в творі. Виходьте зі своїх завдань. Наприклад, ваш твір буде тільки інструментальним або включіть в нього вокальну лінію. Вирішите питання з його характером. Завдяки цьому визначитеся з засобами виразності.
  • Імпровізація. Вона передбачає як можна більше гри і прослуховування. Так визначається оптимальна мелодична лінія. Пошук цікавих варіантів вимагає певного терпіння.
  • Якщо п. 2 осилити важко, складіть мелодію, схожу в емоційному плані. Її можна записати у нотному зошиті, на комп’ютері або на диктофон.
  • Зміна. Попрацюйте з певною тематикою вашого творіння. Змініть в неї одну або кілька нот, такт або тональність. Вивчіть плюси і мінуси результатів.
  • Аналіз інших творів. Слухайте вподобані композиції. Виділяйте в них використані прийоми виразності. Порівнюйте їх зі своєю роботою. Так краще зрозумієте свої недоліки (якщо вони є).
  • Історичні відомості

    З давніх епох уявлення про композиційної цілісності пов’язували з текстовим базисом. Іншим фундаментом вважалася танцювально-метричная система.

    По мірі розвитку музики теорія композиції варіювалася теж. В XI столітті Гивдо Аретинский випустив свій «Микролог». В ньому під терміном композиції він приводив мастеровитое створення хоралу.

    Через два століття інший фахівець Іоан де Грокейо у своїй роботі «Про музику» дане визначення трактував як складне складений твір.

    У XV столітті Іоанн Тинкторис написав «Книгу про мистецтво контрапункту». У ній він чітко розмежував дві основи: нотированную і імпровізовану.

    У період з кінця XV до початку XVI століття знання про контрапункт розвинулося до появи визначення «Мистецтва композиції».

    У XVI–XVII столітті стала розвиватися прикладна музична теорія.

    В наступні два століття сформувалася єдина теорія про гармонії, застосування інструментів, музичної форми та принципи поліфонії. Розвивалася художня автономність. Основами композиції в музиці стали визнаватися:

  • Тональність.
  • Модуляції.
  • Мотиви.
  • Теми.
  • Контрасти пісенної схеми і сполучних рішень.
  • При цьому теоретики концентрували увагу переважно на сонатном циклі в класичній інтерпретації.

    У зв’язку з тим, що в епоху Ренесансу активно розвивалася концепція свободи особистості творчої людини, змінювався й статус композитора. В XIV столітті була введена норма – вказувати авторів музичних творів.

    Двадцяте століття

    Він не виділився не одним уніфікованим вченням про композиції. І попередні музичні історичні епохи відрізнялися її загальною основою. В ній дотримувалося головна умова – єдність мажоро-мінорній структури.

    З-за її розпаду і глобальних катаклізмів минулого століття істотно змінилося і художнє сприйняття.

    Єдина стилістика канула в лету. Настав час численних стилів. Индивидуализировались і техніки композиції в музиці.

    Утворилися її нові варіації:

  • Додекафонія. Основа твору тут – комбінація дванадцяти висот, які не повинні повторюватися.
  • Сонорику. Використовується комплекс множинних звуків. З нього будуються яскраві групи, що контролюють дію музичної тканини.
  • Електроакустика. Для створення даної музики застосовуються спеціальні технології. Їх комплексне застосування утворює змішану композиційну техніку.