Польща після Другої світової війни: історія, населення та внутрішня політика

Повоєнний державне пристрій

Присутність підрозділів Червоної армії в Польщі вдало зіграло при передачу влади польським комуністам. Представниками ППР (Польська робоча партія), ППС (Польська соціалістична партія) і ППК (Польська селянська партія) по завершенню війни було сформовано уряд національної єдності, але комуністи розформували цю коаліцію в 1947 році і заснували держава народної демократії, що потім позначилося в прийнятій конституції від 1952 року.

У січні 1947 року були проведені перші повоєнні вибори в польський парламент (сейм), за підсумками яких з 444 місць дісталося комуністам 382, а селянської партії всього 28. Обраний сейм затвердив главою держави Болеслава Берута, комуніста, дотримується жорсткої сталінської лінії. І вже в жовтні 1947 року активісти опозиційних рухів і деякі керівники Польської селянської партії були змушені сховатися на Заході через переслідування. Ці події дали початок «сталінізації» Польщі. А в грудні 1948 року внаслідок злиття Польської робочої партії і Польської соціалістичної партії була створена Польська об’єднана робітнича партія (ПОРП), за якою в подальшому і збереглася монополія на політичну владу в країні.

Незважаючи на поширення досить жорсткої політики після Другої світової війни, в Польщі не раз піднімалися хвилі протесту проти існуючого режиму. Основними причинами невдоволення громадян стали: низький рівень життя, обмеження особистої свободи і громадянських прав, а також неможливість політичної участі.