Про передісторію
Щоб зрозуміти, чому саме так почалася в липні-грудні 1942 року оборона Кавказу, слід звернутися до моментів, що передували військовим подіям в цьому регіоні. Ще влітку 1942-го союзна армія на півдні отримала сильний шкоди, б’ючись на харківських землях. Вороже армійське командування чудово розуміло поточне положення справ, тому усвідомлювала, як важливо скористатися тимчасовим вигідним зміною ситуації. Момент був оцінений як найбільш вдалий для кавказького прориву. Короткий наступальний марш дозволив завоювати кілька значущих населених пунктів. Німці зайняли Ростов-на-Дону. З цього моменту дорога до Кавказу вважалася вільною.
Для армії агресора, якщо говорити коротко, оборона Кавказу була більш ніж очікуваною. Для ворожого уряду території відрізнялися стратегічною важливістю, а радянські управлінці прекрасно розуміли ситуацію. Наскільки для агресора було важливо захопити нові землі, настільки ж для захисника важливим завданням стало відстояти їх, чим би не довелося заради цього пожертвувати. Союзна держава володіла чималими нафтовими запасами, основний відсоток яких зберігався в кавказькому регіоні. Захоплення цих баз давав Гітлеру нові шанси на перемогу. Не менш важливий аспект – приналежність кубанських, кавказьких територій до основним постачальникам зернових та іншої продукції, що забезпечувала всю країну. Харчування було потрібно не тільки захисникам, але і нападником, тому оволодіння новими територіями могло вирішити проблему армійського забезпечення вторгнення. Підвищена ймовірність перемоги для нападників пояснювалася тим фактом, що досить великий відсоток мешканців кавказького регіону несхвально сприймав владу рад і не бажав підкорятися централізованого управління країни.
