Юліанський календар
У 46 році до н. е. імператор Риму Юлій Цезар, дотримуючись порад місцевих астрономів, здійснив реформу календаря, з тих пір в ньому було близько 500 високосних років. Був прийнятий до повсюдного використання календар юліанський (по імені ініціатора реформи). Це була спроба привести до гармонії відносини між астрономічним і земним часом. Однак вона не увінчалася успіхом.
Помилку в літочислення помітили досить пізно, коли розбіжності досягли майже 10 діб.
Григоріанський календар
Так в XVI столітті, внаслідок зазначеного вище недоліку юліанського календаря, Великдень довелося святкувати взимку. Цей знаковий релігійне свято було зсунуто до зимового часу року на 15 днів. Весняне рівнодення випадало на 11 березня.
Для усунення цієї проблеми в 1582 році, під чуйним наглядом тата римського Григорія XIII, був прийнятий новий календар, сучасний. Згідно йому, рахунок днів пересунули вперед. Весняне рівнодення знову повернулася до 21 березня.
У григоріанському календарі, назва якому було дано на честь Григорія XIII, високосним роком став той, число днів якого можна поділити на 4 без залишку (за винятком так званих нульових років).
На території Росії григоріанський календар увели в дію лише в січні 1918 року, згідно з розпорядженням Ради народних депутатів. Однак РПЦ свою діяльність, як і раніше будує за старим стилем (юліанським календарем). Для російської православної церкви перехід на григоріанський календар викликав би порушення в дотриманні церковних канонів, в тому числі до недотримання категоричної заборони на святкування Пасхи раніше іудейської або в один день з євреями.
