Вимушена еміграція
З цього часу між Миколою Івановичем Тургенєвим і Миколою 1 встановилися вкрай ворожі стосунки. З боку государя вони були обумовлені упевненістю в тому, що він має справу з явним зловмисником, а з боку останнього – побоюваннями, пов’язаними з особистою безпекою і неможливістю повернутися на Батьківщину, де його чекав неминучий арешт. Багато моральних страждань заподіяло йому вапна про долю, що спіткала його товаришів, які стали безпосередніми учасниками збройного повстання.
Незважаючи на всі письмові спроби виправдатися, рішенням Верховного кримінального суду Тургенєв був визнаний державним злочинцем, і російські посольства отримали приписи вжити заходів до його затримання. Уряду ж Англії, де він тоді перебував, було направлено вимогу його негайної видачі, на що була категорична відмова. Не залишаючи наміри повернути і суворо покарати «злочинця», жандармське управління зробило спробу таємно схопити його за допомогою секретних агентів, але на щастя, ця авантюра не увінчалася успіхом.
