Основна інтерпретація
Методика «Два будинки» для дошкільнят має головне завдання – виявити, до кого дитина ставиться з симпатією, а кому відчуває антипатію. І її результати трактуються однозначно.
Жителі червоного будиночка – це ті люди, яких дитина цінує. І з ними у нього чудові відносини або він хоче вибудувати такі.
Мешканці чорного будівлі – ганебні для нього персони.
Така основна інтерпретація тесту «Два будинки» для дошкільнят. Вона дозволяє визначити кількість соціальних контактів і їх емоційну характеристику. Аналіз ґрунтується на загальному числі осіб, названих дитиною, і на те, кого і куди він визначив.
Інші важливі фактори
Не менш важливий аспект – алгоритм називання людей. Особи, згадані першими, більш важливі для випробуваного.
Враховується і специфіка розміщення персон. На одних зображеннях дитина і його батьки влаштовуються в одній секції. На деяких малюнках дошкільник розташовується на останньому поверсі, а його тато і мама – на першому.
Найважливіші персонажі просторової проекції зосереджені максимально близько до випробуваному.
Більш ретельно вивчаються ті ситуації, коли дитина не вносить одного або кількох членів сім’ї. І лише коли він заповнить жителями обидва будівлі, психолог може загострити увагу на пропущеної персони.
Під час цього проективного тесту фахівець в ігровій формі просить дитину заповнити пробіл (прогалини). Може прозвучати фраза на кшталт цієї: «Ой, а Павла Андрійовича ми забули поселити! А де його місце проживання?»
Таке питання потрібно задавати випробуваному. Причина – малюючи себе, він може мати на увазі своє перебування там тільки з матір’ю.
