Архімандрит Софроній Сахаров залишається справжнім провідником православ’я і після своєї смерті через свої літературні праці, які і досі несуть рятівне світло в темні душі людей. Його книги перекладені на різні мови світу. Сама знайома для російського читача – «Старець Силуан Афонський». Серед інших найбільш відомих творінь архімандрита Софронія Сахарова можна назвати праці «Про молитву» і «Бачити Бога як він є». До речі, останню з названих книг він побудував у формі сповіді всього свого життя, у ній він розповідає все найважливіше, пов’язане з пізнанням Бога.
У першу світову він був обер-офіцером інженерних військ, потім став талановитим художником Академії мистецтв Парижа, пережили два допиту і арешту ЧК і Луб’янки. Він став ченцем, подвязавшимся на Афоні і заснував монастир Іоанна Предтечі у Великобританії.
Архімандрит Софроній Сахаров – біографія
Він з’явився на світ у Москві 22 вересня 1896 року в православній поміщицької освіченій сім’ї. У миру Сергій Семенович Цукрів з дитинства любив читати Пушкіна, Достоєвського, Толстого і Гоголя. Його нянька Катерина часто брала його в церкву, так як сама була людиною віруючою. І маленький Сергій часто сидів біля її ніг. Таким чином і у нього з’явилася потреба молитися. З раннього дитинства Сергій був хлопчиком слабким і хворим, але після прогулянок з нянею і молитов про одужання він почав поступово налагоджуватися.
Юність
Молитвою Сергій захоплювався до юнацького віку, але потім його стало тягти до живопису, адже у нього дійсно проявлявся неабиякий талант до цього мистецтва.
В цей період він також починає захоплюватися містичною літературою, яка не віддаляла його від православного християнства. У 1915 році юнак вступив в Академію мистецтв Москви, де провчився два роки.
У 1918 році його двічі заарештовували органи ЧК. Після революції і свавілля, який почався в Росії, він емігрував до Італії, потім у Берлін і Париж.
За кордоном його художні роботи оцінили і відразу стали запрошувати на великі виставки. Але його душа спрямовується до Бога.
У 1924 році на свято Пасхи він пережив благодатне бачення Нетварного Світла. З цього моменту він не міг жити звичайним світським життям і вирішив себе присвятити Богові.
Присвячення Богу
Тепер він відчував свою потребу піти в монастир, де люди день і ніч безперервно моляться Богу.
Спочатку він відправляється в Югославію, а звідти тримає шлях на Афон і приймає чернечий постриг у російському монастирі в ім’я святого великомученика Пантелеймона.
У 1930 році Бог сподобив його знайомством з відомим старцем Сильваном Афонським, пізніше канонізованим Російською Православною Церквою. Саме він стає його духовним батьком, який дає йому багато мудрих відповідей і настанов, що хвилювали його всі минулі роки. Спілкування зі старцем стало для ченця Софронія справжнім фундаментом усієї подальшої духовного життя.
Рукоположення
Його висвячення відбулося 30 квітня 1932 року. У 1935 році ієродиякона Софронія стала мучити важка хвороба, і він опинився на межі смерті. Багато його побратими були впевнені в тому, що йому залишилося недовго жити на цьому світі. Але у Бога на нього були зовсім інші плани. За Його милосердя і завдяки молитвам преподобного Силуана отець Софроній прожив довге життя.
24 вересня 1938 року відбулася сумна події для всієї монастирської братії та духовних чад – старець Силуан відійшов до Господа. Але перед своєю смертю він передав свої записи своєму учневі батькові Софронію, які стали основним матеріалом для друкованого видання «Старець Силуан».
Пустельництво та шляхи долі
В цей же час він пише першу частину книги про життя старця Силуана. З благословення монастирського настоятеля він прирікає себе на пустельництво і трудиться Карульском та інших афонських скитах.
У лютому 1941 року його висвячують у сан ієромонаха. І на Афоні він починає своє служіння в ролі духівника монастиря св. Павла.
Після війни з Афону з політичних міркувань висилають всіх руських ченців. У 1947 році ієромонах Софроній переїжджає до Франції, де починає своє служіння в Сент-Женев’єв-де-Буа в якості священика в Свято-Успенської цвинтарної церкви. Через рік він публікує 500 примірників першого так званого ручного видання книги «Старець Силуан».
У 1957 році в Парижі випускають перше друкарське видання цієї книги. Після ще кількох років виходить перше видання цього літературного творіння (скорочена) англійською мовою.
Архімандрита Софронія Сахарова поступово починають оточувати духовні діти і учні, які готуються до чернечого життя. Отримавши благословення у церковній ієрархії, у 1956 році він створює чернечу общину на фермі Колара у Франції. В той же час його не залишають думки про створення православної монастирської обителі, в якій він би зміг на практиці реалізувати заповіді преподобного Силуана. Але це поки залишається тільки в задумі, ніяких можливостей не передбачалося. Але потім у листопаді 1958 року він разом зі своїми деякими духовними чадами переїжджає жити у Великобританію у графство Ессекс, де купує маєток, з часом преобразовавшееся в монастир Святого Іоанна Предтечі.
Освіта монастиря
Монастир, заснований батьком Софронієм, став одним із найбільш шанованих у Великобританії. Туди став з’їжджатися православний люд з усього світу-від Японії до Канади, щоб отримати духовне збагачення від преподобного Силуана.
У цій обителі пройдуть всі останні роки отця Софронія, який спочатку був його настоятелем, а потім – його шанованим старцем.
Спадщина
У монастирі Ессекса Архімандрит Софроній Сахаров і відійшов до Господа 11 липня 1993 року. Він прожив довге плідне життя, яка вмістила в собі найскладніші роки XX століття з його трагедіями, науковими і технічними досягненнями. Він гідно прожив 97 років. Вже повним ходом йде процес канонізації старця Софронія.
Тепер тисячі людей, читаючи його книги, знаходять віру. У своїх висловах архімандрит Софроній Сахаров висловлювався, що, як людина живе, так потім і складаються зовнішні обставини його життя. Це виходить з причини внутрішніх помилок, виправляючи які, можна змінити своє життя на краще. Він також писав, що, перш ніж зробити якусь справу, треба чекати, поки Господь не дасть сил. Якщо Бог чогось чекає від нас, то він дає необхідну для звершення енергію і благодать.
Дуже мудро підмічено його словами, що життя без Христа зовсім несмачна, сумна і безпросвітне.
