Програмування та система
Реальне інформаційне право: предмет, метод, принципи – все це розуміти, осознаваемо. Але не вкладається в звичні юридичні конструкції.
Правові норми – це не оператори мови програмування. Як мінімум, у правових нормах немає послідовності їх виконання. Кожна норма цементує свою частину правовідносин, вона застосовується тоді, коли потрібно, і там, де потрібно. Не цільове та некоректне застосування правових норм не стільки не допустимо, скільки неможливо.
Багато юристи, особливо викладачі, які оволоділи азами «інформатики» легко проводять асоціацію: строгий синтаксис правових норм = строгий синтаксис мови програмування. Отже можна створити інтелектуальну систему «Юрист». Така система буде мати на вході закон і давати людині рішення, як діяти в тій чи іншій ситуації.
Далеко не всі юристи розуміють, що описати реальну ситуацію синтаксисом будь-якої мови програмування просто неможливо. Рівень інтелекту, який використовується при програмуванні, незначний у порівнянні з рівнем застосування людиною правових норм.
Кваліфікація, необхідна для написання інформаційної системи, визначає функціонал цієї системи. Мінімально необхідна кваліфікація – це високий рівень знань, але на реальній практиці цього недостатньо для прийняття обґрунтованих і правильних рішень.
Людина (юрист) приймає рішення, спираючись на життєвий досвід, закон і розуміння реальної ситуації.
Програма (типу «юрист») не має жодних підстав прийняти обґрунтоване і зважене рішення. У контексті програмування будь-яка програма реалізує заздалегідь визначений функціонал над заздалегідь певними даними.
Метод інформаційного права – це рівень розуміння завдання. А також її рішення свідомістю людини в межах і на підставі діючих класичних правових норм.
