Силосування
Тепер переходимо безпосередньо до процесу приготування кукурудзяного силосу. Це дійсно важливий і відповідальний етап.
По суті, тут важливіше всього просто забезпечити відсутність доступу кисню в сумі з високою щільністю всієї маси – в іншому випадку запустити процес ферментації не вдасться. Тому для даної мети використовують різні способи силосування – про них детальніше розповімо трохи докладніше.
Зберігання в траншеях
Найпростіший і перевірений десятиліттями варіант, що дозволяє заготовляти дійсно величезна кількість силосу – траншейний.
Він активно застосовувався в СРСР, де практично в кожному колгоспі було траншейное силосохранилище, а також у багатьох інших країнах з розвиненим сільським господарством. Траншея являє собою величезний котлован довжиною до сотні метрів, шириною в десятки метрів і глибиною в три-шість метрів. Подрібнену кукурудзу складають у котлован, після чого трамбують за допомогою тракторів – важкі машини вагою в кілька десятків тонн проїжджають по зеленій масі, ретельно перемішуючи її, видавлюючи перший сік, який швидше запустить процес бродіння.
Після трамбування кукурудза просто засипається землею – шар від 50 сантиметрів до метра – і повторно трамбується, щоб надійно перекрити доступ кисню до зеленій масі і випаровуванню вологи. Після цього траншею залишають “дозрівати”. Процес ферментації супроводжується виділенням тепла, а товстий шар землі забезпечує хорошу теплоізоляцію. Завдяки цьому навіть коли температура на вулиці опускається значно нижче нуля, готовий або майже готовий силос не замерзає і може використовуватися.
