Напевно, більшість читачів чули про силосі. Більшість навіть не знає, що кукурудзяний силос являє собою цінний корм, що містить велику кількість поживних речовин, білків і вітамінів, що робить його гарним вибором для вигодовування корів, кроликів, поросят, курей і багатьох інших тварин і птахів. Саме тому розповісти більше про процедуру отримання силосу – починаючи від вирощування кукурудзи і завершуючи заготівлею, – буде дуже корисно.
Переваги силосу
Перш ніж розповідати про заготівлю силосу на корм, варто коротко описати, якими перевагами він володіє. Вони досить численні.
Почати з того, що в силосі міститься велика кількість аминоклислот і вітаміну С. Також до складу входять органічні жири і вуглеводи – легко засвоюються і тому особливо цінні. Кукурудза багата крохмалем, який сприяє швидкому набору ваги. До того ж велика кількість глюкози суттєво підвищує удійність корів.
При змішуванні з іншими кормами, наприклад сіно, силос покращує їх засвоюваність. Це додатково підвищує знизити витрату кормів, забезпечуючи чималу економію.
Нарешті, вологий корм сприяє поліпшенню травлення у травоїдних тварин. При постійному годуванні одним сіном у корів цілком можуть виникнути проблеми зі стільцем. Регулярне вживання силосу дозволяє вирішити цю проблему.
Технологія вирощування кукурудзи
Здавалося б, яка різниця, для чого вирощується ця культура – для того, щоб отримати якісні качани кукурудзи, або ж для приготування силосу. Однак відмінності в технології вирощування присутні і вони досить помітні. Хоча б у тому, що в першому випадку метою є тільки зерно, а вміст поживних речовин та вологи в стеблах і листках – неважливо. А в другому випадку як раз зерно зовсім не важливо. А ось якісна поживна зелена маса – основна мета. Тому правильно вибирати умови вирощування, щоб не розчаруватися в результаті.
Наприклад, посів кукурудзи на силос починається, коли грунт прогрілася до +8…+12 градусів за Цельсієм. Оптимальна глибина – 8 сантиметрів. Густота посівів залежить від родючості грунту, її вологості та сорту кукурудзи. Якщо умови несприятливі, то посівну площу збільшують на 10% від запланованої, щоб компенсувати можливі збитки.
Застосування гербіцидів і пестицидів на полі кукурудзи, яка буде використовуватися для виготовлення силосу, рекомендується знизити до мінімуму. Адже вся зелена маса піде на корм – достаток отрут призведе до того, що тварини, які вживають корм, отримають серйозний удар по здоров’ю. Та й м’ясо, молоко, одержувані від корів та інших тварин, що представляють потенційну небезпеку.
Прибирання кукурудзи
У наш час найчастіше використовуються для збирання кукурудзи жатки – спеціальні пристрої, що встановлюються на комбайн. Особлива будова дозволяє підрізати стебла біля самої основи, що знижує втрати в зеленій масі. Жатки також ретельно подрібнюють стебла і листя, перетворюючи практично в однорідну масу.
Однак існують і агротехнічні вимоги до збирання кукурудзи на силос. Дуже важливо вибирати найбільш підходящий час для цього, щоб отримати дійсно якісний корм.
Експерти рекомендують збирати кукурудзу на силос, коли вона досягає молочно-воскової сміливості. Це займає близько 40-50 діб від посіву до збирання – в залежності від великої кількості сонця і тепла в даній місцевості. При цьому середня вологість маси (стебел, листя, качанів) досягає 60-70%. Такий показник вважається оптимальним, так як при ньому найбільш активно йде процес бродіння, що забезпечує отримання хорошого силосу. Якщо пропустити цей момент, то якість силосу знижується, так як кількість вологи зменшується. Але і поспішати не варто – в цьому випадку скорочується кількість сировини для приготування силосу. До того ж в качанах міститься велика кількість цукру, що призводить до появи великої кількості шкідливих бактерій, що знижують якість корму.
Якщо восени вдарили ранні морози, то діяти потрібно швидко. З поля кукурудзу потрібно прибрати не пізніше, ніж через чотири доби після заморозків. Так, можливо, кількість сировини буде значно менше, ніж планував власник. Але якщо не зробити цього, то стебла почнуть гнити від коренів, листя пожовтіє і почнуть сохнути. В результаті не вдасться врятувати навіть небагато.
Переробка сировини
Як говорилося вище, сучасні жатки дозволяють відразу прибирати зелену кукурудзяну масу, паралельно подрібнюючи її і висипаючи готову сировину в кузов вантажної автомобілі, що рухається паралельно з комбайном. Однак таке обладнання є не в кожному господарстві, тому часто доводиться шукати інші варіанти переробки.
Порівняно недорогим і ефективним може стати звичайний мотоблок зі спеціальною функцією подрібнення гілок і листя. Для приватного господарства такого пристосування буде цілком достатньо.
Залишається питання – який оптимальний розмір готової фракції. Більшість працівників сільського господарства вважають, що краще всього вибирати розмір близько 10-20 міліметрів. Це забезпечує компактність при укладанні і хорошу ферментацію.
Але якщо ви працюєте з коровами, то є сенс вибрати більший розмір – коровам подобається саме можливість пережовувати корм, а не ковтати його. Для кроликів можна вибрати більш дрібну фракцію, щоб вони могли з комфортом гризти корм. Самий дрібний, практично труха, підходить для різної птиці – від гусей і курей до індиків і цесарок.
Силосування
Тепер переходимо безпосередньо до процесу приготування кукурудзяного силосу. Це дійсно важливий і відповідальний етап.
По суті, тут важливіше всього просто забезпечити відсутність доступу кисню в сумі з високою щільністю всієї маси – в іншому випадку запустити процес ферментації не вдасться. Тому для даної мети використовують різні способи силосування – про них детальніше розповімо трохи докладніше.
Зберігання в траншеях
Найпростіший і перевірений десятиліттями варіант, що дозволяє заготовляти дійсно величезна кількість силосу – траншейний.
Він активно застосовувався в СРСР, де практично в кожному колгоспі було траншейное силосохранилище, а також у багатьох інших країнах з розвиненим сільським господарством. Траншея являє собою величезний котлован довжиною до сотні метрів, шириною в десятки метрів і глибиною в три-шість метрів. Подрібнену кукурудзу складають у котлован, після чого трамбують за допомогою тракторів – важкі машини вагою в кілька десятків тонн проїжджають по зеленій масі, ретельно перемішуючи її, видавлюючи перший сік, який швидше запустить процес бродіння.
Після трамбування кукурудза просто засипається землею – шар від 50 сантиметрів до метра – і повторно трамбується, щоб надійно перекрити доступ кисню до зеленій масі і випаровуванню вологи. Після цього траншею залишають “дозрівати”. Процес ферментації супроводжується виділенням тепла, а товстий шар землі забезпечує хорошу теплоізоляцію. Завдяки цьому навіть коли температура на вулиці опускається значно нижче нуля, готовий або майже готовий силос не замерзає і може використовуватися.
Застосування силосних рукавів
Сьогодні величезні обсяги кукурудзяного силосу – тисячі і десятки тисяч тонн – нікому особливо не потрібні. Дрібні фермерські господарства мають потребу в значно меншій кількості корму. Тому досить часто замість траншей використовуються звичайні рукава. Вони являють собою товстий поліетиленовий мішок обсягом у сотні кубічних метрів.
За допомогою спеціальних пристосувань сировина для силосу вкладається в них. Щільний матеріал виключає не тільки намокання зелені від дощу або снігу, а й проникнення повітря всередину. Тому залишати рукава можна під відкритим небом – процес бродіння буде активно йти, перетворюючи рубану зелень високоякісний корм практично для будь-яких травоїдних тварин.
При цьому слід пам’ятати, що укладати кукурудзу потрібно шаром не менше метра. В іншому випадку буде виділятися масляна кислота, а процес бродіння так і не запуститься. В результаті сировина буде безнадійно зіпсовано – залишиться тільки використовувати його в якості компосту.
Терміни бродіння
При нормальних умовах бродіння і без використання спеціальних реактивів на бродіння йде як мінімум 3 тижні. Однак експерти рекомендують не розкривати рукава (траншеї) без крайньої необхідності вже після закінчення цього часу. Справа в тому, що якщо почати забір силосу вже через 21 день, то залишився корм при контакті з киснем почне досить активно псуватися. Якщо ж залишити корм ще на кілька місяців, то згодом терміни його зберігання істотно збільшаться.
Якщо ви працюєте з рукавами, то нескладно помітити характерний газовий міхур, що з’являється в їх верхній частині. Судячи по ньому, можна з упевненістю сказати, що процес бродіння успішно йде, при цьому виділяється оксид вуглецю, який і забезпечує значний термін служби для силосу. Ні в якому разі не можна видаляти, пробиваючи плівку. Якщо він піде, то процес бродіння буде порушений – почнеться процес гниття. Адже саме оксид вуглецю не дозволяє розмножуватися різних мікроорганізмів, що призводить до гниття органіки. Тому в даному випадку, незважаючи на неприємний запах, він є вірним помічником в справі збереження цінного корму.
Правильне вживання
Дістаючи кукурудзяний силос з траншеї або рукава, дуже важливо пам’ятати одне просте правило – знімати його потрібно рівним шаром, починаючи зверху. Не варто спочатку обирати до землі один кут, а потім продовжувати роботу. Це призведе до того, що весь обсяг буде контактувати з відкритим повітрям. Як результат – за лічені дні (в кращому випадку тижні) весь корм буде зіпсований.
Використання
Завдяки високій поживності кукурудзяний силос чудово підходить для годування більшості травоїдних тварин і майже всіх птахів.
Приміром, якщо годувати силосом корів, то на його частку можна виділити близько 70 відсотків від загальної маси корму. Також в раціон потрібно включати сіно, солому, макуха, висівки та інші добавки, але більшу частину поживних речовин, вітамінів і мінералів вона буде отримувати саме з силосу.
Висновок
На цьому наша стаття підходить до кінця. Тепер ви більше знаєте про таке цінне підмога в сільському господарстві, як силос з кукурудзи. Високоякісна сировина є порівняно простим у проектуванні, тому може стати вдалим вибором для багатьох власників сільських господарств.
