Магнітна левітація
Магнітна левітація – це ефективний метод підняття об’єкта з використанням магнітного поля. У цьому випадку магнітне тиск використовується для компенсації сили тяжіння і вільного падіння.
Згідно з теоремою Ирншоу, не можна утримувати об’єкт у гравітаційному полі стійко. Тобто левітація при таких умовах неможлива, однак якщо взяти до уваги механізми дії діамагнетиків, вихрових струмів і надпровідників, то можна досягти ефективної левітації.
Якщо магнітна левітація забезпечує підйомну силу при механічної підтримки, таке явище прийнято називати псевдолевитацией.
Ефект Мейснера
Ефект Мейснера – це процес абсолютного витіснення магнітного поля з усього об’єму провідника. Зазвичай це відбувається в процесі переходу провідника в надпровідний стан. Саме цим надпровідники відрізняються від ідеальних – при тому, що в обох опір відсутній, магнітна індукція ідеальних провідників залишається незмінною.
Вперше це явище спостерігали і описали в 1933 році двоє німецьких фізиків – Мейснер і Оксенфельд. Саме тому іноді квантову левітацію називають ефектом Мейснера-Оксенфельда.
Із загальних законів електромагнітного поля випливає, що при відсутності в об’ємі провідника магнітного поля в ньому є тільки поверхневий струм, який займає простір біля поверхні надпровідника. При цих умовах надпровідник веде себе так само, як і диамагнетик, при цьому таким не будучи.
Ефект Мейснера поділяють на повний і частковий, в залежності від якості надпровідників. Повний ефект Мейснера спостерігається, коли магнітне поле повністю витісняється.
