Конкретизація
При абстрагуванні людина подумки відволікається від деяких сторін і ознак об’єкта. Це і дозволяє йому глибше пізнати сутність явищ і речей. Конкретне мислення прямо протилежно абстрактного. Воно повертає думка від загального для розкриття її змісту.
Варто відзначити, що будь-які міркування людини завжди мають на меті отримати який-небудь результат. Людина порівнює та аналізує предмети, застосовуючи конкретне мислення. Він також абстрагує деякі їх властивості, за допомогою чого і виявляє в них ті закономірності, які керують об’єктом вивчення.
Наочно-дійове мислення
Завдяки роботі мозку людина здатна усвідомлювати навколишній світ і діяти в ньому. Одним з видів конкретного мислення є наочно-дієве. Воно є основою подібної діяльності людей ще з первісного суспільства. Наочно-дійове або конкретно-дієве мислення завжди відповідав за вирішення що стоять перед людиною практичних завдань. Прикладом тому може служити проблема обробки землі або зведення житла.
Дієво-конкретний стиль мислення проявляється у людини з перших місяців його життя. Крім того, до 3 років він є у нього основним. І тільки до трьох років підключається конкретно-образне мислення, що дозволяє вирішувати виникаючі завдання в уяві.
Починаючи з раннього віку малюк здатний аналізувати знаходяться в безпосередній близькості від нього предмети завдяки безпосередньому контакту з ними. Він торкає їх руками, з’єднує і роз’єднує. Багато діти часто ламають свої іграшки. Однак батькам не варто лаяти їх за це, адже для дитини подібний вчинок зовсім не є пустощами або хуліганством. Ламаючи іграшку, малюк прагне подивитися, що знаходиться у неї всередині. І це можна назвати раннім дослідним кроком.
У процесі вирішення різних практичних завдань у дитини проявляється здатність мислити. При цьому їм використовується конкретно-ситуаційне мислення. Малюк діє, немов великий римський оператор: «Прийшов, побачив, переміг». Мислення маленької дитини проходить виходячи з ситуації, в якій бере участь певний предмет. Конкретно-ситуаційне мислення реалізується у діях. Прикладом тому може служити ситуація, коли дворічний малюк прагне взяти іграшку, яка є для нього занадто високо. Не діставши її руками, він обов’язково залізе на стоїть поруч стілець.
Прикладами конкретного мислення наочно-дієвого типу у дітей старшого віку з’являться такі ж дії. Проте поведінка дитини в цьому випадку буде вже більш вмілим. Це говорить про те, що з віком конкретне мислення дієвого виду нікуди не йде. Воно лише приймає інші форми. І вже старші школярі спираються у своєму розумовому процесі на наявний у них досвід вирішення завдань, представляючи потенційні наслідки власних дій. Все це і дозволяє дитині плавно переміщатися до наступних, більш складних щаблях розвитку розумового процесу.
Тим не менш наочно-дієвий конкретний тип мислення можна вважати неповноцінним або примітивним. Присутній він і у дорослих людей в їх предметної діяльності. Прикладом тому може служити приготування супу, в’язання шкарпеток, ремонт крана у ванній. У деяких дорослих конкретно-логічне мислення переважає над образним і абстрактно-логічним. Про таких людей говорять як про майстрів від Бога, мають золоті руки (до речі, саме їх, а не голову). Ці фахівці здатні полагодити найскладніший механізм, абсолютно не розуміючи принципу його роботи. Під час розбирання агрегату вони усвідомлюють причини його поломки. Зібравши механізм, вони не тільки відновлять його працездатність, але і вдосконалюють його.
