“Вид на узмор’ї в околицях Петербурга”
Дивно, але на цій картині, написаної в 1835 році, в центрі сюжету знаходиться не море. Тут воно відіграє другорядну роль. Море мирно спочиває під ковдрою з щільних хмар, накрывающих небо. На картині морські хвилі не вирують, не утворюють піну, не б’ються про навислі скелі. Навпаки, воно виглядає дуже спокійним, заспокійливим.
На першому ж плані художник зобразив човен. Вона загрузла в піску. Стара, накренившаяся в бік, без вітрила, вона відслужила свій вік тому людині, яка знаходиться сидить на борту. Він так само, як і ця човен старий і сумний. Човен більше не зловить веселий вітер, не відправиться в далеке плавання. Вона або продырявилась, або просто розсохлося, і тепер на її частку випало повільно “вмирати” на цьому пустельному березі. А десь удалині, як би дражнячи її, біліє вітрило корабля, який відправився підкорювати нові моря і океани. У нього ще все попереду, і веселий вітер допомагає йому пливти все далі і далі назустріч новим берегів.
