Здорові амбіції
У 32 роки бути заступником директора наукового інституту – непогана кар’єра для провінційного хлопця. Як згадує ті дні Іван Шабалов, в 1990 році він отримував дуже велику зарплату 2000 рублів на місяць, якщо порівнювати з цінами. Наприклад, він тоді ж купив автомобіль «Жигулі» за 9000 рублів. Але все життя провести в стінах інституту він не планував. Придбані зв’язку за час роботи в ньому співслужили добру службу.
У 1991 році колишній генеральний директор Карагандинського металургійного комбінату Олег Сосковець очолив Міністерство металургії. Шабалов записався на прийом до міністра, т. к. вони були знайомі ще, коли Сосковець був гендиректором комбінату. Після розмови в той же день Шабалов був призначений генеральним директором зовнішньоторговельної фірми «ТСК-Стіл».
Перші уроки підприємництва
Спільні підприємства із закордонними фірмами – це було нове віяння перебудови. Їх було не так багато, і вони разюче відрізнялися від радянських підприємств. На СП було західне устаткування, зарплата була не в приклад вище і у валюті. Для працівників «ТСК-Стіл» були відкриті валютні рахунки в культовому тоді магазині «Берізка». Це був один з небагатьох магазинів Радянського Союзу, де за валюту можна було придбати дефіцитні імпортні товари.
«ТСК-Стіл» було засновано в 1989 році Карагандинским меткомбінатом і швейцарським трейдером Sytco. На підприємстві працювало кілька сотень людей. Невеликий завод переробляв отбракованную сталь і постачав на експорт. Тут Іван Шабалов отримав перший досвід керівництва підприємством і взаємодії з іноземними покупцями. Незважаючи на те, що тоді за законом сталь могли постачати на експорт тільки державні підприємства, на сталеливарний шлюб такої заборони не існувало. Тому комерційна організація, якою керував Шабалов, безперешкодно експортувала свою продукцію.
