Хрест Калатрави
Влаштувавшись у фортеці, лицарі прагнули до розширення орденських володінь за рахунок маврів. У 1163 р., після смерті Раймонда, лицар Дон Гарсія став організатором перших наступальних вилазок. Після цього частина ченців, незадоволених мілітаризацією, покинула фортеця. З лицарями залишився Дієго Веласкес і деякі з кліриків. Згідно папської грамоти 1164 р. Веласкес прийняв титул пріора. У 1187 р. була випущена особлива хартія папи Григорія VIII, додатково стверджувала права ордена.
У ній на лицарів ордени Калатрава накладалися різноманітні обмеження і обітниці. Серед інших були вимоги про те, що спати потрібно в бойових обладунках, ходити в білих цистерцианских мантіях. На них був червоний хрест, складений з квіток лілії – хрест Калатрави. Організаційно орден підпорядковувався не капітулу, не іспанським єпископам, а подібно монастирю Фитеро, що знаходиться в Бургундії абатству Моримон.
