Кінець земного життя святителя
У 1353 році столиця Московського князівства опинилася в центрі страшного лиха – епідемії чуми, яка нерідко відвідувала Древню Русь і несла з собою безліч життів. На цей раз однією з її жертв став митрополит Феогност, смерть якого настала 11 березня і стала непоправною втратою для очолюваної ним церкви.
Кількома днями пізніше відбулося його поховання у вівтарі Успенського собору Кремля, а майже через століття, за свідченням літопису, під час ремонту мощі були визначені нетлінними. Цей факт, а також чудеса, багаторазово явлені після молитов на могилі праведника, стали приводом для канонізації митрополита Феогноста і прославлення в лику святителів з щорічним святкуванням пам’яті 14 березня.
