Навчальний, виховний, тренувальний процес — це певна сукупність програм, які являють собою взаємопов’язану безперервно функціонуючу систему. Працюючи злагоджено і доповнюючи один одного, вони здатні благотворно впливати на формування у дитини правильних фізіологічних і психологічних особливостей. У вихованні, зокрема, фізичному, повинні бути спеціальні правила та критерії, яких необхідно дотримуватися для досягнення позитивного результату. Прикладом таких правил можуть слугувати специфічні принципи фізичного виховання. Давайте розглянемо, що вони собою представляють.
Що таке принципи фізичного виховання?
Під визначенням “принципи” можна розуміти якісь правила в різних областях нашого життя, яких необхідно дотримуватися. Особливо непорушні правила важливі в такій галузі дитячої та юнацької освіти, як фізичний розвиток. Щоб уникнути травм і несприятливого впливу на організм, у цій освітній галузі повинна бути сувора дисципліна.
Існують загальнометодичні та специфічні принципи фізичного виховання. Кожне з цих положень суворо контролює різні тренувальні процеси з урахуванням всіх особливостей організму, і кожне з них має, безперечно, важливе значення для педагога і учнів.
Загальнометодичні принципи
Загальнометодичні принципи — це сукупність базових правил, на яких будується формування подальших методик виховання в галузі культури, спорту. На відміну від специфічних, загальнометодичні принципи фізичного виховання нечисленні і відображають тільки суть тренувального процесу.
Вони включає в себе три дуже важливих складових:
- Свідомість. Цей принцип полягає в адекватному сприйнятті послідовності та закономірності різного роду фізичних вправ. Також він характеризує розуміння впливу тренувань на власне фізичне розвиток, що виражається в правильному і грамотному виконанні вправ, обліку рекомендацій тренера та дотримання дисципліни.
- Активність. Принцип характеризує ступінь включення в тренувальну діяльність. В залежності від рівня активності людини будується його програма тренувань, їх інтенсивність, визначається ступінь навантаження. Активність багато в чому відображає як загальні показники фізичних особливостей і стану здоров’я, так і якість складеної програми занять.
- Наочність. Принцип характеризує ступінь включення різних органів почуттів у процесі сприйняття і освоєння тренувальної діяльності. Будь-які фізичні вправи повинні базуватися на цьому правилі.
Специфічні принципи фізичного виховання та їх загальна характеристика
Ці правила, на відміну від базових методичних, носять більш конкретний характер. Вони застосовуються в процесі складання програм для певних вікових груп, для розвиваючих або професійних занять. У сукупності з загальнометодичними вони здатні надавати позитивний ефект від фізичних навантажень.
Існує декілька основних специфічних принципів фізичного виховання, коротко розглядаються в представленій статті.
Безперервність процесу
Головна особливість безперервності полягає в правильному послідовному побудові занять. Цей специфічний принцип фізичного виховання заснований на положенні про те, що більш легкі вправи рекомендується робити на самому початку тренування, поступово переходячи до більш складних. Також перед тим, як приступити до вивчення нового матеріалу, необхідно повторити раніше вивчений.
Ключовим правилом тут є визначення комплексу фізичних навантажень як цілісної неподільної системи.
Системність
Цей специфічний принцип фізичного виховання ґрунтується на чергуванні під час фізичних вправ періодів праці і відпочинку.
Варто мати на увазі, що інтервали пауз мають важливе значення. Наприклад, якщо період відпочинку буде дуже довгим, то може настати так звана регресія, і організм повернеться до колишнього рівня. А якщо відпочинок буде надто коротким, то організм не встигне відновитися, і під час подальшої тренування відбуватиметься виснаження її ресурсів.
Також при фізичному вихованні не завжди варто враховувати стандартні інтервали праці і відпочинку. Часто бувають ситуації, коли ці періоди коригуються індивідуально.
Поступове нарощування
Цей специфічний принцип фізичного виховання трактується як необхідність підвищення навантажень і відновлення тренувальних програм в бік ускладнення при наявності прогресу.
Цей принцип працює на вдосконалення навичок при зміні в процесі тренувань фізичних здібностей людини. У будь-якому випадку і оновлення програм тренувань з більш легких до більш складних, і збільшення навантажень повинно відбуватися поступово і планомірно, щоб організм відчував зміни, але не впадав у стан стресу.
Адаптивна збалансована динаміка
Цей принцип специфічного фізичного виховання відображають кілька основних положень, що характеризують динаміку фізичних навантажень.
Циклічність
Цей принцип специфічного фізичного виховання полягає в поданні комплексу тренувань як якогось замкнутого циклу, побудованого з певних етапів і занять.
Цей принцип дозволяє розділяти комплекси вправ на тижневі, місячні і річні, що дає можливість спостерігати за прогресом займається межах певного циклу фізичних навантажень, створювати поступальні програми, націлені на поступове збільшення позитивного ефекту від вправ.
Вікова адекватність
Вікова адекватність — це специфічний принцип фізичного виховання, який враховує, крім усього іншого, певні етапи онтогенезу організму і коригує тренувальну програму, виходячи з них.
Наприклад, в дошкільному періоді розвитку навантаження спрямовані на широкі взаємодії, що дозволяють розвивати більш загальні навички учня. У шкільний період враховується розвиток чутливих областей організму, які дають поштовх для розвитку багатьох фізичних якостей дитини. Під час складного етапу пубертатного періоду тренування підбираються індивідуально і дуже обережно.
Додаткові принципи в циклічних видах спорту
У багатьох книгах про специфічних принципах фізичного виховання говориться, що під різні види спорту формуються свої індивідуальні правила. Наприклад, циклічні та нециклічні навантаження мають свої суттєві відмінності.
Отже, при циклічних видах спорту існують додаткові специфічні принципи фізичного виховання, їх характеристика представлена нижче.
- Всебічність розвитку. Це правило має важливе місце у формуванні людини, що входить у великий спорт. Воно полягає в тому, що особистість спортсмена формується за допомогою багаторічних різноманітних тренувань. В процесі такої тривалої підготовки закладаються не тільки сукупність бездоганних фізичних навичок, але і певна спортивна культура, міцні емоційно-вольові якості, інтелектуальні особливості. Також фізична підготовка повинна бути безпосередньо пов’язана не тільки з тим видом спорту, в якому розвивається людина, але і включати різноманітні загальні вправи.
- Хвилеподібність навантажень. У циклічних видах спорту дуже важливо враховувати таку особливість, як хвилеподібність навантажень. Справа в тому, що спортсмен повинен вміти працювати на різних дистанціях, з різним ступенем інтенсивності. У тривалому періоді роботи, такому як річний, повинні спостерігатися якісь варіювання фізичних навантажень, певною прогресії, складеної тренерським складом.
- Спеціалізація. Дуже важливий пункт для формування спортсмена. Він враховує особливість виду спорту, період початку занять, а також основні програми. Спеціалізація має своє поширення не тільки на певну фізичну підготовку учнів, але і на розвиток емоційних якостей, тактичних і технічних особливостей. Так, наприклад, якщо взяти лижний спорт, то існують певні схильності того чи іншої людини до того, щоб перевершити аматорський кордон і стати гідним спортсменом. Також ця спеціалізація враховує те, що професійна підготовка почнеться тільки після п’ятнадцятирічного віку, і те, що молоді спортсмени будуть виступати на коротких дистанціях, у наступних змаганнях переходячи на більш довгі. Це все трактується певними правилами і закономірностями розвитку людини в онтогенезі.
Висновок
У статті були коротко розглянуті загальні методичні, специфічні принципи фізичного виховання. Без цих двох найважливіших склепінь ретельно розроблених правил і критеріїв неможливо побудова будь-якої, навіть самої простої, розвиваючої програми.
Правила враховують багато факторів, від причини заняття людини спортом до фізичних особливостей тієї чи іншої вікової групи. Також специфічні принципи фізичного виховання сформувалися на переконанні про те, що при багаторічному професійному освоєнні певного виду спорту повинна дотримуватися строго відповідна послідовність занять, циклічність і поступальність. В іншому випадку позитивного результату досягти не вдасться.
Специфічні принципи фізичного виховання містять у собі правила і рекомендації, сформовані досвідом різних спортсменів і тренерів. Саме тому вони є своєрідним постулатом для складання тренувальних програм різної складності.
