Крах системи
Розпад Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин фактично стався 8 грудня 1991 р. Саме тоді керівники трьох радянських республік (Росії, Білорусії та України) у Біловезькій пущі підписали договір про появу СНД, оголосивши, що СРСР відтепер перестає існувати.
Серед вже колишнього радянського населення це викликало негативну реакцію. Вже через три дні існував у Радянському Союзі, Комітет конституційного нагляду засудив Біловезьку угоду, але це не мало жодних наслідків.
На наступний день документ був ратифікований Верховною Радою. Російські депутати були відкликані з ВС, після чого він втратив кворуму. Останнім своєї незалежності 16 грудня оголосив Казахстан.
СНД, спочатку вважався наступником СРСР, був створений при цьому в якості не конфедерації, а міждержавної організації. У неї до цих пір зберігається слабка інтеграція, відсутня реальна влада. Незважаючи на це, членами СНД все одно відмовилися ставати прибалтійські республіки і Грузія, яка пізніше все-таки приєдналася.
Розпад Ялтинсько-Потсдамської системи фактично вже відбувся, хоч Росія і оголосила, що буде на місці Радянського Союзу продовжувати членство у всіх міжнародних організаціях. Також Російська Федерація визнала за собою всі радянські заборгованості. Активи стали її майном. За оцінками економістів, в кінці 1991 року на депозитах Зовнішекономбанку лежало близько 700 млн доларів. Пасиви оцінювалися більш ніж 93 млрд, а активи приблизно в 110 млрд.
Останнім актом розпаду Ялтинсько-Потсдамської системи відносин стало оголошення Горбачовим про припинення виконання обов’язків президента СРСР. З такою заявою він виступив 25 грудня. Після цього добровільно склав повноваження Верховного головнокомандувача, передавши так званий “ядерний чемоданчик” Єльцину.
Напередодні Нового року декларацію про припинення існування СРСР була офіційно прийнята верхньою палатою Верховної Ради, якої ще вдавалося зберегти кворум. На той момент в ній продовжували засідати представники Киргизії, Казахстану, Таджикистану, Узбекистану і Туркменістану. Також цим останнім легітимним органом радянської влади був прийнятий ще ряд важливих документів, в основному пов’язаний з відставкою чиновників вищого рангу, наприклад, керівника Державного банку. Цей день офіційно вважається датою закінчення існування СРСР, вдень, коли завершився розпад Ялтинсько-Потсдамської системи.
При цьому деякі радянські організації та установи продовжували свою діяльність ще кілька місяців.
