При чому тут генерал?
Він стверджував, що генерал говорив з німецьким акцентом, хоча бачив його лише раз. Шумилін описує зустріч з генералом вже в оточенні, коду той намагається зупинити втікачів солдатів і наказує взяти село. Шумилін не виходить з укриття, думаючи про те, що якщо він вийде, то на нього повісять “відповідальність за розгром Калінінського фронту”, відверто радіє, що генералові не завжди вдається зупинити солдатів, погрожуючи їм розстрілом. Цього ротного, по суті скривдженої дитини, шкода.
Суд зламав його, справив на нього враження більше, ніж всі трагічні події на Калінінському фронті. “Всі брешуть, не вірте їм”. Він стверджує, що генерал ходив через лінію фронту, носив німцям відомості. Складається враження, що він служив у нього ад’ютантом і знав його кожний крок. Він у своїй книзі передає розмови офіцерів у штабі фронту у всіх подробицях, як ніби особисто на них присутній. Але, як видно з його “твори” він з ними навіть не спілкувався. Ненавидячи штабних офіцерів, цей “Ванька ротний” згодом сам служить в штабі якогось підрозділу.
