Не за шаблоном
Один з основоположних канонів голлівудського ігрового кіно свідчить, що кожен проект повинен як можна швидше наблизитися до основного конфлікту, який буде вирішене в кульмінаційній частині. Тому на пролог традиційно відводять 10-15 хвилин, яким би він цікавим не був. Як свідчать відгуки, фільм «Союзники» нехтує цим правилом. Творці двогодинної стрічки лише в середині історії вирішуються повідомити глядачам, що головна героїня цілком може бути шпигункою, а її чоловікові належить або виправдати дружину, або викрити і усунути, якщо самозванка виявиться фашистським агентом. Критики стверджують, що заслужені і навчені досвідом кінематографісти режисер Роберт Земекіс і сценарист Стівен Найт, відомий як автор «Пороку на експорт», свідомо йдуть на цей сміливий експеримент.
Ігри з сюжетними паралелями
Чому автори порушили всі голлівудські традиції? Багато рецензенти у відгуках про фільмі «Союзники» виправдовують їх рішення тим, що творці не змогли відмовити собі в задоволенні відтворити атмосферу Марокко 1940 років, раніше оспівану в легендарній воєнній стрічці «Касабланка». При цьому Земекіс і Найт охоче грають з сюжетними паралелями, хоча дві картини розповідають абсолютно різні історії. До всього іншого, вони насамперед намагаються переконати публіку в щирості почуттів головних героїв, а після вже піддати їх випробувань. Тільки тому протягом першої години хронометражу проекту вони детально розповідають про знайомство Макса і Маріанн, становленні їх романтичних почуттів. Звичайно, без погонь і перестрілок тут не обходиться, але все ж таки перша половина проекту – натуральна мелодраматична історія кохання, а не екшн-розповідь про зухвалу диверсії.
