Є в музиці творіння, що по праву вважаються особою тієї чи іншої країни. У Росії таким твором є марш «Прощання слов’янки». Без нього у наш час складно уявити будь-велике свято, військовий парад, проводи поїздів на вокзалах і навіть просто виступ духового оркестру. Автор маршу Василь Агапкин, окрім цього шедевра, написав ще безліч інших. Але в нашій країні і за кордоном його знають і пам’ятають саме як творця “Прощання слов’янки”.
Біографія
Василь Агапкин з’явився на світ у селі Шанчерово Рязанської губернії 22.01.1884. Він був вихідцем з бідної сім’ї селян. Через рік після його народження померла мати, і батько Василя, Іван Іустіновіч, переїхав з сином в Астрахань, де став працювати вантажником. Незабаром він одружився на жінці на ім’я Ганна Матвіївна, яка була прачкою в астраханському порту.
У десятирічному віці Василь Агапкин втратив і батька: він помер, надорвавшись на важкій роботі. Ганні Матвіївні не вистачало коштів, щоб прогодувати пасинка і двох дочок, і вона відправляла їх жебракувати. Майбутній музикант вижив завдяки подаяниям добрих людей. Одного разу він почув на вулиці гру військового духового оркестру і прибився до музикантів. Виявилося, що хлопчик має ідеальний слух, і незабаром його зарахували учнем в колектив резервного Царевського батальйону.
До чотирнадцяти років Василь Агапкин став в полку кращим солістом-корнетістом. Надалі все своє життя він пов’язав з військовими оркестрами.
Тамбовський період
У 1906 р. музиканта призвали в армію. Він служив у 16-му драгунському Тверському полку, що стояв під Тіфлісом. По закінченні військової служби в грудні 1909-го Василь Агапкин поїхав в Тамбов і почав служити в 7-му запасному кавалерійському полку штаб-сурмачем. З осені 1911-го він без відриву від служби відвідував заняття в Тамбовському музучилищі. Навчався по класу мідних духових інструментів під керівництвом Федора Михайловича Кадичева.
«Прощання слов’янки» та інші твори
Восени 1912 р. почалася Перша Балканська війна. Василь Агапкин був охоплений патріотичним поривом і намагався висловити свої почуття в музиці. Підбираючи мелодію, композитор уявляв, як балканські жінки проводжають своїх чоловіків, синів і братів на битву за свободу. Створений марш, він так і назвав – «Прощання слов’янки». Василь Агапкин тоді ще не уявляв, наскільки велике твір написав. Але вже скоро марш придбав світову популярність: в роки Першої світової війни його з великим ентузіазмом виконували цивільні і військові оркестри в різних країнах.
Згодом «Прощання слов’янки» звучало у багатьох документальних і художніх фільмах, таких як «Білоруський вокзал», «Летять журавлі», «Велика Вітчизняна…». Мелодія маршу стала популярною у всьому світі: її виконували військові оркестри в Норвегії, Румунії, Болгарії, Швеції, Франції, Югославії та інших країнах.
Варто відзначити, що «Прощання слов’янки» – не єдине талановитий твір Василя Агапкіна. Йому належить багато блискучих творів, в числі яких є і вальси і марші, і п’єси, і польки. Найбільш відомими творами є вальси «Чарівний сон», «Любов музиканта», «Стогін Варшави», «Блакитна ніч», «Монгольська марш», полька «Веселий відпочинок». Музика композитора була записана на пластинки, а його кращі твори неодноразово перевидавалися.
Довоєнні і воєнні роки
У 1922 р. Василь Агапкин виїхав з Тамбова в столицю, де створив духовий оркестр з безпритульних. В 1930 р. став керівником музичного колективу Вищої школи НКВС. Проявивши невтомну енергію, Василь Іванович швидко сформував з військових музикантів висококласний оркестр і з ним регулярно виступав в саду «Ермітаж», кожен раз привертаючи загальну увагу глядачів.
До початку ВВВ Агапкину вже було 57 років, в СРСР він вважався ветераном військово-музичного справи. У перший рік війни диригента призначили старшим капельмейстером Окремої мотострілкової дивізії особливого призначення ім. Дзержинського і присвоїли звання військового інтенданта першого рангу. 07.11.1941 Василь Іванович диригував зведеним оркестром на параді на Червоній площі. Стояв мороз, і підошви чобіт музиканта примерзли до бруківці. На Агапкіна механізована колона рухалася, а він не міг відійти. Хтось з оркестру підбіг до нього, буквально відірвав від дорожнього покриття і поніс у бік.
Потім на Червоній площі був ще один парад, Переможний, в червні 1945-го. І знову на бруківці вишикувався зведений оркестр з майже півтори тисячі музикантів. Колективом тоді керував генерал-майор Чернецький, а Агапкин був його помічником.
Особисте життя
Василь Іванович двічі був одружений. Перша дружина, Ольга Матюнина, народила йому сина Бориса і дочка Азу. Другою дружиною композитора була Людмила Володимирівна Кудрявцева. У шлюбі з неї народився син Ігор. Згодом у Агапкіна з’явилися два онука, Юрій і Володимир, і дві внучки, Світлана і Ольга. Також у нього є правнуки.
Останні роки
Після закінчення ВВВ Василь Агапкин оселився в приватному будинку в підмосковному місті Хотьково. Зі своїм оркестром продовжував виступи в саду «Ермітаж» і багато гастролював по різних містах. У 1955 р. у віці 72 років вийшов у відставку в званні полковника.
Великий музикант помер 29.10.1964 в Москві на 81 році життя. Похований на Ваганьковському кладовищі столиці. На мармуровому обеліску, встановленому на могилі Василя Агапкіна, висічені нотні рядки його безсмертного народного маршу.
