Поняття “субкультура” є пережитком епохи перебудови. Воно з’явилося тоді, коли в пострадянську Росію почали активно проникати іноземні стилі музики. Вони ж вплинули і на вітчизняний репертуар. Як правило, субкультури безпосередньо залежали від тієї музики, якою захоплювалися люди, що входять в їх рамки. Саме в цей період з’явилася субкультура ска, яка дуже швидко здобула популярність, але так само поспішно згасла.
Перша хвиля
Офіційно музика в дусі ска вважається досягненням ямайських музикантів. Вона зародилася наприкінці 50-х років і стала певним результатом злиття народної музики остров’ян і североамерикансих ритм-енд-блюзу і рок-н-ролу. На зорі 60-х з’явилися перші пісні в стилі ска, які записувалися на пластинки і розліталися по всьому світу. Нині їх можна порівняти з такими стилями, як блюз, джаз, підживлені ритмами Ямайки. Власне, це і є те саме ска в музиці. Нерідко пісні цього роду називалися “блюбитами” – похідне від назви записуючої компанії Blue Beat.
Поступово, до середини 60-х стиль музики ска став трансформуватися в щось більш спокійне, сьогодні можна назвати терміном “соул”.
Характерні риси
Перш за все, спочатку існувала ска-субкультура (назвемо його так умовно), на Ямайці була явищем танцювальним. Ритмічна музика, яка увібрала в себе всі принади півдня США і центральноамериканських культур, виконувалася в барах, ресторанах і просто на вулицях. Люди повсюдно виходили ввечері, для того щоб просто відпочити, потанцювати від душі насолодитися справжнім ритмічним ска.
Поряд з вуличними музикантами в рамках цього стилю також існували відомі на весь світ гурту. Серед них – Baba Brooks Band, The Skatalites, Laurel Aitken, Derrick Norgan та інші.
Друга хвиля
До середини 70-х років з американських земель субкультура ска перекочувала на територію Старого Світу, а конкретніше, у Великобританії. Саме в цій північній країні молодь облюбувала жаркі ямайські ритмічні мотиви і вирішила дати їм друге життя. Місцеві групи охоче взялися переспівувати давно забуті американські пісні, записуючи їх на нові вінілові платівки під лейблом 2-Tone (чому частково і назву “другої хвилі ска”).
Особливості і виконавці
Ясна річ, що британці, виконуючи музику, якою б вона не була, вклали в неї частинку себе. Так, ямайські мотиви у поєднанні з блюзом і джазом, стали ще й по-британськи манірними. У них з’явилася якась стриманість, своєрідність, нова унікальність. Ска-музика перестала бути вуличної та танцювальної. Вона перетворилася в культ, який записувався і випускався на платівках і продавався істинним цінителям жанру для домашнього прослуховування. Досягли успіху в цій справі такі групи в стилі ска, як The English Beat, Madness, Bad Manners, The Selecter, Judge Dread та інші.
Третя хвиля
Ну а тут ми вже маємо справу з повноцінною субкультурою ска, яка за своєю суттю і природою має вкрай мало спільних якостей з тими ямайськими і джазовими танцювальними мотивами. Що ж із себе представляє ска нового виду? Формувався жанр на рубежі 80-90-х років, тому потрапив під великий вплив панк і рок-культур. По суті, це самий звичайний панк-рід або хардкор, який як би злегка приправлений тими самими ямайськими мотивами, мають щось спільне з творчістю Боба Марлі.
Культурна сторона питання
Саме в 90-ті роки третя хвиля субкультури ска стала одним з ключових моментів у розвиток таких жанрів, як панк, хардкор, пост-панк і т. п. Причому розвивалися ці жанри не тільки в рамках музичного мистецтва, але і в більш широкому плані. Тобто утворювалися ті самі субкультури, які мали зовнішні стандарти, стиль, світогляд, ідеологію і т. д. На Заході дана гілка розвитку була представлена такими музичними колективами, як Bim Skala Bim, Operation Ivy, The Uptones, Mighty Mighty Bosstones.
В рамках нашої країни
Скажімо так, в 90-ті роки всій Росії було не до мистецтва. Субкультури тільки почали зароджуватися, і то в другій половині десятиліття, та їх специфіка принципово відрізнялася від західної. У той час переважно всі були “рокерами”, а такі напрямки, як панк, емо, готика і те саме ска стали відомими вже в першій половині 2000-х.
Ска-культура в Росії представлена переважно підлітками, які носили напульсники “в шашечку”, ганяли на скейтах, розтягували у вухах тунелі, а також слухали певну музику. Такої групи були Distemper, Clock Work Times і навіть “Ленінград”. Це був такий собі мікс панків і емо, що, по суті, вважалося неможливим. Тим не менш субкультура проіснувала кілька років, і незабаром перестала приваблювати молодь.
