Доповнення до номера
Музика, під яку виступає фігурист, робить із спорту видовищне шоу. Забути танцювальну програму неприпустимо, а виступати в тиші ніхто не дозволить. Як показує історія, фігуристам минулого разу вдалося проявити себе і без супроводу. На чемпіонаті світу в Братиславі музика вимикається під час виступу Ірини Родніної та Олександра Зайцева, але вони не припинили свій номер. Їм довелося виступати під оплески залу, не звертаючи уваги на суддів.
Так вийшло, що пара проїжджала, коли музика зупинилася, поруч з Жуком, тренером команди — він і сказав їм продовжувати. Для російських спортсменів вже було заведено, що будь-яке завдання, яке він дає, вони зобов’язані виконати. Тому для Ірини та Олександра те, що сказав тренер, навіть не обговорювалося, хоча, звичайно, вони бачили рефері. Він свистів і стукав, намагаючись їх зупинити, але раз була команда, її виконували.
Все було зроблено максимально добре, звичайно ж, пара завоювала золоту медаль. Це був період, коли у фігурному катанні з’явилося невелике доповнення до правил: без музики виступати вже було не можна. Через кілька років Гордєєва і Гриньків виступали на чемпіонаті Європи і в Сергія розв’язалася штрипка на штанях. Але вони продовжували свій номер, хоча рефері подавав сигнали, щоб вони зупинилися. Їх результат був анульований.
З музикою радянських спортсменів траплялися не тільки технічні, але й ідеологічні накладки. Наталія Бестемьянова згадує, як одного разу на неї і композитора Шостаковича написали кляузу. Якийсь любитель і меломан з Санкт-Петербурга послав лист керівництву, що пара використовує фашистський марш у своїх виступах. Вони каталися під «Ленінградську симфонію» Шостаковича. В цій музиці показана боротьба і перемога.
