Версія № 1 – нещасний випадок
Відразу після смерті Дмитра Іоаннович, сина Івана Грозного, розслідуванням його загибелі зайнялася терміново створена урядова комісія. Комісія повинна була відразу оточити місце події, зробити його докладний опис. Але насправді цього немає. Так само як немає і того, де знаходилося тіло царевича після загибелі, в якому положенні воно лежало, як виглядала рана, в якому одязі був хлопчик. Не було зафіксовано ні точний час події, ні характерні сліди. Всю цю важливу інформацію комісія повинна була зібрати в перші ж години після прибуття в Углич, але вона нічого не зробила.
З усіх слідчих дій – тільки допити свідків, та й то з грубими порушеннями. Прямо на вулиці, на очах у всіх. Тому свідки кажуть, як під копірку – одними і тими ж словами. Ось до якого висновку дійшла комісія: «Царевич заклался сам, граючи ножем у «Тычку», в припадку падучої хвороби». Тобто комісія підтверджує версію про нещасний випадок.
Але всього через 15 років Василь Шуйський, зійшовши на російський престол, заявить зовсім інше – царевич Дмитро Іоаннович був підступно убитий, а висновки слідчої комісії були сфабриковані під тиском понад. І навіть назве головного винуватця трагедії – Бориса Годунова. Цієї версії дотримувався не тільки Шуйський. Чутки про те, що саме він прибрав майбутнього спадкоємця, щоб самому зайняти престол, були дуже популярні в народі. Недарма в російській історії і літературі Дмитро так і залишився жертвою Бориса Годунова, «кривавим хлопчиком», як потім буде написано у Пушкіна. Ось тільки виявиться, що найбільше в результаті цієї смерті постраждав сам Борис Годунов і його репутація. Він так і не зміг стати по-справжньому легітимним царем, створити династію і заслужити любов народу.
