Десантний ніж: опис, історія створення, призначення та фото

Оснащення АКМ і АК-74 (1978 і 1989 р.)

Штик-ніж зразка 1978 року став своєрідною візитною карткою СРСР на військовому ринку. Автомат Калашникова відомий у всьому світі, на деяких країнах він навіть зображений на елементах герба (Зімбабве, Східний Тимор). Виріб виконаний в класичній конфігурації для свого сегменту, багатофункціональне, практично і надійно.

Версія 1989 року являє собою зовсім іншу конфігурацію штик-ножа, не схожого на свого попередника. Форма клинка змінилася, як і матеріал виготовлення руків’я та піхов. Тип кріплення також піддався модернізації, розташувавшись справа в горизонтальній площині. Розробники вважають, що змінена конфігурація клинка і кріплення дозволить уникнути стопора леза між ребрами ворога при ближньому бою.

Ножі ВДВ

В цьому напрямку озброєння військ СРСР і РФ можна також відзначити кілька практичних і надійних версій. Десантні ножі ВДВ представлені наступними модифікаціями:

  • Штатний стропоріз десантників СРСР. Незважаючи на винятково практичне застосування виробу для обрізання деталей заплутався парашута, модель однозначно відноситься до бойових видів, причому, досить серйозним. Наявність двосторонньої пилки давало можливість наносити рани рваного характеру. А якщо загострити тупу частина листового закінчення клинка, виходить повноцінне знаряддя ближнього бою.
  • Російська сучасна модифікація – ніж з автоматичним фронтальним викидом клинка, який заточений з двох сторін. При цьому колюче вістря також відсутня.