Творча кар’єра
Диплом про закінчення вузу актор Микола Кириченко отримав в 1969 році. Пару років після цього пропрацював у Брестському обласному драматичному театрі, а з 1971-го почав грати у Національному академічному театрі, носив ім’я Янкі Купали. Тут він пропрацював майже півстоліття. Більше того, з 2005 по 2009 роки керував театром, займаючи посаду директора. Серед його робіт на сцені потрібно відзначити роль Ягайло в “Князі Вітовті”, Жоржа в “Жахливих батьків”, Полонія в “Гамлеті”, Фірса у п’єсі “Вишневий сад”.
З кінця 1980-х років Микола Кириченко займався педагогічною роботою. Він викладав у державній академії мистецтв у Мінську. Мав звання професора. На базі академії керував курсами акторів кіно і драматичного театру, розкриваючи їм секрети своєї майстерності.
Роботи в кіно
Його дебют на великому екрані відбувся в 1972 році в музичній комедії Диамары Нижниковской “Факір на годину”. У ній він виконав епізодичну роль командировочного.
Протягом багатьох років він був маловідомий за кінороботам, переважно з’являючись в епізодах. Впізнаваність до актора прийшла тільки наприкінці 1990-х, коли він зіграв Іштвана Бартоша в детективному серіалі “Каменська”. Після цього фото Миколи Кириченка стало регулярно з’являтися в журналах, присвячених кіно.
У 2000-ті роки він знімався дуже багато. Це були і повнометражні картини, і телевізійні серіали. Наприклад, у 2001-му зіграв Берію у військовій драмі Михайла Пташука “У серпні 44-го…”. У 2009-му виконав роль Фрідмана в багатосерійній історичній драмі Валерія Ускова та Володимира Краснопольського “Вольф Мессінг: бачив крізь століття”.
Примітно, що Кириченко багато знімався буквально до самого останнього моменту. В останні роки його життя вийшли серіали “Білі вовки”, де він зіграв головного бухгалтера будівельної компанії Миколи Михайловича. У багатосерійної стрічки “Алхімік. Еліксир Фауста” з’являється в образі директора годинникової майстерні Захара Семеновича, у стрічці “Привіт від Катюші” грає генерала, а в “Обриві” – директора свиноферми.
По-справжньому великих ролей в кіно у нього так і не було. Він залишився майстер епізоду, який запам’ятовується глядачеві, якою б незначною і невеликий була б роль, яку йому доручали.
