Творчість художника Каті Медведєвої нікого не залишає байдужим. Вона увірвалася зі своїми картинами в рівну життя радянського періоду застою і розірвала звичні уявлення про художніх стилях. Її напрям назвали «наївним мистецтвом», але роботи художниці виходять за межі жанру. Вони ближче до постимпрессионизму Ван Гога.
У часи безлічі заборон для «несистемних» творчих людей, незрілого відношення до її жанру, особистої невлаштованості і періодів безгрошів’я вона виставляє свої роботи в Москві, і замість двадцяти днів виставка триває два місяці. Роботи купують і просять написати ще. Що це було? В чому феномен цього самородка?
Російське диво
Вона не вчилася малювати. Ніколи. І дуже вдячна за це. Сама вона визнає, що її вигнали з будь-якої студії, з будь-якої школи. Багато плутають стиль і характер художника Каті Медведєвої. Вона далеко не наївна. Це зрілий духовно і професійно людина, що має внутрішній стрижень і мужньо відстоює своє бачення мистецтва, своє вираження світу на полотнах.
Бажання розповісти іншим людям про те, що вона переживає, як відчуває, чим дихає і про кого молиться – це її творчий двигун. Катя начитана, її мова подібний, вона цитує класиків – як літераторів, так і живописців. Лише в одному вона схожа на інших – в питанні використання даного Богом таланту.
На цей рахунок у неї є улюблена притча дванадцятого століття про шестистах рисовальщиках, заточених в темницю. Працювати продовжили всього триста. Коли їм забезпечили багатство та чудові умови, творили тільки три людини.
Щастя Каті Медведєвої
«Художник тоді справжнє, коли не може утримати бажання малювати», – вважає Катя. Процес створення картини вона порівнює з молитвою. Коли людина молиться, хіба він думає про те, скільки йому заплатять за молитву? Так само і під час написання полотна – думки повинні бути зайняті Богом. На картинах Каті багато ангелів, біблійні сюжети. Але багато і простих портретів, балерин, побутових сценок, кішок. При чому тут молитва?
Якщо розглядати творіння художника як повторення створеного Богом (тому що людина нічого не може створити, він лише копіює природу), то все творчість цієї самобутньої художниці стає відображенням божественних творінь.
Катя говорить про себе, що вона найщасливіша художник. Кожна картина – духовне свято. У них багато добра. Навіть про важких речах – трагедії в Беслані або повоєнних безпритульних дітей – її полотна розповідають дуже світлим, чистим мовою. Вересневі кавуни, дівчинка і два кинджала над її головою – то німб, то ореол.
Проблема розпаду сім’ї, покинутих дітей виражається в курчаті, не поспевающем за півнем. «Я ж твій син, куди біжиш, тато?», – такий напис на картині з іронією піднімає складне питання. Не засуджуючи нікого, але пропонуючи глядачеві задуматися.
Внутрішній стрижень
Недоброзичливців Катя залишає. Спочатку дуже переживала і плакала, що її роботу вважають мазаниною. Але завжди отримувала підбадьорення від тих, кому подобалося її творчість. І вона вивела закономірність – кидаєш поганого людини, тут же на його місце приходить хороший. Свої гоніння вона сприймає як доказ, що має іскру Божу. Усвідомлення цього приносить радість і щастя. А поруч зі щасливою людиною і оточуючі стають щасливі.
Катя багато думає про призначення художника. Що сказати заздрісникам, які називають її негідною своїх картин? Вона не ображається, тільки згадує, як Моцарта вважали негідним його музики. Вона просто питає: «А судді хто?»
«Я намалюю твої картини із закритими очима», – якось помітила інша художниця. Катя Медведєва, визнаючи її техніку володіння пензлем, щиро не розуміла, як може та малювати гілочки в канаві, схожі на черв’яків. Навіщо? Що цим хоче сказати? І в цьому відношенні до справи – писати про добром, що допомагає жити – вона бере приклад з А. С. Пушкіна. Навіть цитує його у спорах:
Маренні своїм шляхом. Будь кожен при своєму.
На початку творчого шляху вона відмовилася від розпису кухлів за зразком, хоча розпис обіцяла непогані гроші. «Витративши час на творчість, я намалюю багато свого» – було вирішальним у виборі між грошима і творчістю.
Оцінка творчості фахівцями
Катя виставляється з 1976 року. Початку через кілька місяців після того, як взяла в руки кисть. І вона не купує це право, не сплачує за оренду залу – ні, її запрошують, її роботи розкуповують. І роблять це професіонали. Коли картини невідомою ще художниці Катерини Медведєвої стали перетинати кордони СРСР, на митниці дивувалися: «Навіщо за це (офіцер назвав інше, більш ємке слово) ще й гроші платити?» Йому відповіли, що це у вас так називається, а для нас це геніально.
У 1981 році була перша московська виставка, в 1982 році одинадцять її робіт колекціонери показали М. Шагалу. Він побачив у картинах таку ж любов до кольору, як у нього. Оцінив її особливий почерк і назвав російським талантом. У 1993 році Катіна роботи удостоїлися окремої виставки, і сталося це в Парижі. А на наступний рік вони вже висіли поряд з полотнами Матісса і Шагала в Ніцці.
Врешті-решт їй видали сертифікат про присвоєння категорії 2А. Цей документ вона отримала в 2013 році, і в ньому професіонали визнали її як колегу.
Зараз Катя Медведєва вже втратила лік своїм виставкам. Багато роботи знайшли своє місце в приватних колекціях. Вдома у неї лежать більше двох десятків запрошень від іноземних колег. Вона живе в Москві, в маленькій кімнаті, і пише свої полотна будинку.
Біографія художника
Катя Медведєва народилася в сім’ї селян. Це сталося десятого січня 1937 року. Мати з чоловіком і сестрами Каті, Поліною і Настею, жили тоді під Білгородом. Після розкуркулення вони втратили все і тікали в Голубине, де мати Каті вийшла за її батька. Сім’я змінювала місце проживання, побувала у селищі Шахти. Під час посухи 1946 року було вирішено переїхати в Азербайджан. Батько пішов з сім’ї і пропав, незабаром померли мати і сестра Поліна. Настя здала Катю в дитячий приймач і поїхала.
У Каті є картина «Страждання моєї мами». На ній зображена сільська жінка в хустині, зав’язаній під підборіддям. Він переходить в ореол, і постать її огортається кількома кольоровими контурами. На звороті полотна – коротка історія розкуркулення, вбивства чоловіка, втечі з сараю, який до розстрілу її кинули з сусідкою. Одна тільки фраза «звичайно, били» говорить про багато що.
Фото картин Каті Медведєвої можна побачити на її офіційному сайті, де вказаний телефон художниці. Вона не любить посилати повідомлення через Інтернет, вважаючи за краще живе спілкування. По суті, усі її картини – це найкраща автобіографія.
Залишившись без рідних, маленька Катя відчувала себе беззахисною. У неї є пронизливе чотиривірш:
Як кульбаб без пуху,
Їх підбирали тут і там.
Дітей з різних детприютам
Розподіляли по роках.
Вона добре вчилася, закінчила музичну школу по класу скрипки. Але треба було думати про шматок хліба, і Катя стала ткалею в 1954 році після ФЗУ. З тих пір вона прекрасно відчуває тканини. Може писати і по оксамиту, і з брезенту. Робить панно, зміцнює тканину до полотна як сукня персонажа, прикрашає біжутерією. Шість років роботи у ткацького верстата не пройшли даром.
Особисте життя і кохання
В кінці 1957 року Катя вийшла заміж, а в 1961 році на світ з’явилася донька Іринка. Художниця зізнається, що не знає, яке воно – щасливе заміжжя. Вважає, що їй не пощастило. Пояснює такий стан речей своєю важкою життям. Тим, що з шістнадцяти років доводиться за все платити. І вона сповна за все платить. Катя не любить залежати від кого-небудь. У неї є чимало картин з назвою «Свобода». Як же тоді жити? «Все потрібно робити чесно, з любов’ю», – переконана художниця.
Картини Катерини Медведєвої розповідають про неї більше, ніж вона сама. Це «Любов за бортом» – картина, на якій обіймається пара. Це лебеді, пікіруючі вниз, втік від курки з курчатами півень.
Вона багато говорить про любов. Дає поради, не вважаючи, що вчить інших. «Мої практичні поради, психологічно», – пояснює вона. Ось лише декілька його висловлювань:
- Нікого не можна засуджувати, навіть опущених людей. Ми ж не знаємо про людину.
- Блаженні гнані. І я гнана, тільки рада цьому.
- У злих людей їх зло забирає останню радість.
- Чим добріша людина, тим ближче до істини, тобто до Бога.
- Не будьте теплими, байдужими. Краще бути гарячим або холодним. По мовчанню байдужих скоюються злочини.
- Від Бога не відкупишся.
Вона приваблює людей добрих і незрозуміла корисливим. Допомагає всім, хто звертається за допомогою. Тому і грошей не назбирала.
Вона інша
Можна скільки завгодно обговорювати «бабусю з палітрою», але хто зміг би в 39 років круто повернути життя і вперто йти до наміченої мети під свист і гоготять недоброзичливців? Що їй довелося перенести, знають тільки близькі. Вона якось сказала про себе, що її завжди гнали і, нарешті, в мистецтво. Вона не озлобилась, тільки звикла нічого не брати задарма. Хоча сама готова віддати останнє.
Картини художника Каті Медведєвої – це результат її характеру. Свідомо вибране служіння людям – нести добро з допомогою полотен. Мати сміливість відрізнятися від інших, виносити косі погляди. І при цьому бути відкритою до розмови, здатної розповісти про себе те, що інші вважали б за краще приховати. Це від чистоти душі.
Висновок
Поки ще вона з нами. Їй 82 роки, і вона досі пише картини. Є можливість поговорити з нею по телефону, купити її картину, відвідати її в московській кімнатці. Картини Каті Медведєвої вже представляють величезну цінність в очах зарубіжних колекціонерів. Багато продаються за 15-60 тисяч доларів. Сама вона цих грошей не бачить і попереджає про нечесних людей, називаючи імена. Поки ще є час, підтримайте її, сходіть на виставку або напишіть листа. Їй це потрібно.
