Клятва – непорушний обітницю, обіцянки, запевнення в чим-небудь. Людина, що присягнувся зробити що-то, зобов’язаний виконати цю дію. Слово “клянуся” зміцнює віру в те, що вимовив це говорить правду, не лукавить і впевнений у своїх словах. Порушення клятви вважається тяжким злочином. Клянуться зазвичай тим, що найбільше дорого: близькими, дорогим майном, здоров’ям. Однак, чи можна це робити? Чому не можна клястися дітьми або батьками категорично?
Походження слова
Звернувшись до словника Даля, можна дізнатися, що слово “клятва” походить від “клясти” що означало “сварити” або “проклинати”. Простеживши за етимологічним розвитком кореня цього слова, можна відзначити, що від нього сталося ще й таке слово, як, наприклад, “прокляття”.
Клятва в міфології
У міфології древніх греків клятву уособлювала Стікс. Вважалося, що сама страшна клятва – водами Стіксу.
Якщо таку клятву порушував хто-небудь з Олімпійських Богів, його чекало суворе покарання: на дев’ять років він виганяли з гори Олімп і цілий рік повинен був лежати без ознак життя. Часто в свідки клятви закликали Зевса.
