Народна демократія – це поняття, яке було поширене в радянській суспільній науці після закінчення Великої Вітчизняної війни. Даний тип правління існував у ряді прорадянських держав, переважно на території Східної Європи. Склався він у результаті так званих народно-демократичних революцій”.
У цій статті ми дамо визначення даного поняття, розкриємо його принципи, наведемо конкретні приклади.
Визначення
Народна демократія в радянській історіографії розглядалася як нова форма переходу до соціалізму в повоєнних умовах. По суті, вона почала розвиватися ще під час Другої Світової війни, а після її закінчення продовжилася в ряді європейських країн.
При цьому важливо розібратися, що це – народна демократія. У Радянському Союзі давали досить чітке визначення терміну. У поданні вчених того часу народна демократія означала вищу форму демократії. Це було явище, яке охоплює країни Східної та Центральної Європи. Зокрема, з визначенням народної демократії познайомилися в Болгарії, Албанії, НДР, Угорщини, Румунії, Польщі, Чехословаччини, Югославії. Також вона поширилася і на деякі азіатські країни. Про те, що означає народна демократія, партійні боси розповідали в КНДР, Китаї, В’єтнамі. Зараз у більшості цих держав тип правління змінився докорінно.
В історичній науці народна демократія вважалась перехідною моделлю від буржуазної демократії до соціалістичному державі.
