Блакитний берет
До повноліття Владислав Анатолійович Духін працював в автомайстерні, а в травні 1998-го його призвали на військову службу. Щоб потрапити в ВДВ, він приховав від призовної комісії довідку про серцевий захворюванні. В результаті опинився в Пскові, в Черехинском парашутно-десантному полку, як і мріяв. Бойові групи 76-ї дивізії, в якій служив Влад, у складі миротворчих сил брали участь у конфліктах в Косово, Абхазії, Герцеговині, Боснії. Туди відбирали тільки кращих. У їх числі опинився і наш герой. Протягом чотирьох місяців він був в Абхазії. Там отримав свою першу бойову медаль за те, що врятував двох солдатів, яких хотіли викрасти грузини.
Потім молодший сержант Владислав Анатолійович Духін повернувся в рідний полк. А незабаром прийшов наказ про відрядження до Чечні. Перш ніж відправитися туди, десантник приїхав в отчий будинок у відпустку. Батьки відмовляли Влада від поїздки в зону бойових дій, адже до дембеля залишалося всього півтора місяці, але син їх не послухав.
