Сюжетна лінія
Сюжет фільму та вистави “Стара діва” з Чурикової, Михайловим і Васильєвої в головних ролях досить звичайний в контексті російських уявлень про раптове щастя, що пояснюється щорічним передноворічним переглядом кінокомедії Ельдара Рязанова.
Живе собі сім’я, що складається з жінки Тетяни і її хворої матері Софії Іванівни, яка ось вже 10 років прикута до інвалідного візка. Їх існування наповнений тишею, турботою один про одного, старими спогадами та прийняттям буття таким, яке воно є.
Тетяна ніколи не була заміжня і вважається старою дівою. А оскільки вона давно переступила рубіж 45 років ( у виставі – 55 років) і коло її спілкування складається з матері і товаришів по службі на роботі, то надія на влаштування особистого життя в її душі давно померла. Її дні схожі один на одного і складаються з виконання посадових обов’язків на роботі і вечірнього спілкування з матір’ю.
Святкування Нового року кожен раз відбувається за давно заведеним ритуалу: Тетяна наряджає ялинку старими (скляними) іграшками, кожна з яких пов’язана з певним спогадом. І разом з Софією Іванівною вони повертаються в минуле, де було щастя і всі були живі і здорові…
Ймовірно, саме атмосфера старих спогадів, так тонко передана і у фільмі, і у виставі “Стара діва” (тількі це підтверджують), роблять цю постановку такою близькою практично всім віковим категоріям глядачів.
А потім приходить момент застосувати слово “раптом”…
