Розмова по душам
Отже, все визначено і йде своїм порядком, однак Софію Іванівну за тиждень до Нового року починають долати недобрі передчуття про швидкий відхід з цього світу. Це не дивно: вік у літньої пані поважний, здоров’я не радує, і все, що її ще здатна втримати на цій землі, – це материнські почуття і занепокоєння за дочку, яка залишиться в повній самоті. І Софія Іванівна рішуче приступає до обговорення з Тетяною цієї неприємної, але можливої реальності.
Саме цей момент спектаклю “Стара діва”, за відгуками глядачів, вважається початком динамічного розкручування сюжетної лінії. Гра актрис Чурікової та Васильєвої (яку іноді замінює Зінаїда Шарко) вимагає філігранної точності передачі відтінків настрою кожної з героїнь.
Несподіваний відвідувач
Софія Іванівна (Тетяна Васильєва) досить реалістично дивиться на життя: вона розуміє, що то існування, яке змушена прийняти її дочка, не сприяє зав’язуванню тривалих стосунків з чоловіками. Але їй дуже хочеться, щоб ситуація якимось чином змінилася і вона могла б залишити свою Таню в надійних руках.
Якщо уважно поспостерігати за діалогом матері і дочки, то можна вловити в найдрібніших інтонаційних відтінках і мізансценах діаметрально протилежні бажання одного і іншого. Софія Іванівна сповнена рішучості провести повну інвентаризацію” долі Тетяни, а та, в свою чергу, робить все від неї залежне, щоб перевести цю розмову в звичне і безпечне побутове русло. Це дуже тонкий психологічний момент, в якому розкриваються характери обох героїнь: вольовий і наполегливий матері і м’який і терплячий дочки.
На цьому місці діалог переривається: спочатку з-за того, що погасло світло, а потім з причини раптового дзвінка у двері. На сцені з’являється новий персонаж – Ігор, який переплутав адресу. Що це нам нагадує…
