Викладання історії в школі призначений для формування у підростаючого покоління особистісних громадянських якостей, підготовки до життя в соціумі, правової адаптації випускників у світі. Істотні зміни відбулися в останні роки в російській освіті. В даний час вирішення виховних, освітніх, розвиваючих завдань в рамках особистісно-орієнтованого навчання спрямовано на саморозвиток і самовдосконалення кожної окремої особистості.
Саме тому змінюється характер відносин між дітьми і педагогом. Поступовий перехід від допомоги до підтримки і самостійної діяльності дитини призвів до того, що викладання історії в сучасній школі істотно змінилося.
Прийоми і методи роботи
В даний час для стимулювання розвитку пізнавального інтересу в учнів, які застосовуються наступні прийоми і методи роботи:
педагогічна допомога, що передбачає осуд і заохочення, ігрову організацію навчальної діяльності;
підтримка, що складається в аргументированном виборі змісту навчального заняття, джерел, варіанти звітності, режиму діяльності, виявлення оптимального способу вирішення поставленої задачі;
педагогічне просування — це самооцінка за схемою, планом, самостійна оцінка своїх досягнень, складання схем певної події, підбір занять для корекції виявлених проблем.
Викладання історії в школі припускає вибудовування навчального процесу так, щоб в ньому було максимальна кількість об’єктивної реальності, різних відносин і зв’язків. Завдяки такого варіанту навчання, педагог не тільки прискорює темп розвитку кожної дитини, але й прищеплює у підростаючого покоління любов та інтерес до свого предмету.
Вибудовування індивідуальної освітньої траєкторії для кожного учня — це задача, рішення якої і є показник справжнього професіоналізму педагога.
Якісне викладання історії та суспільствознавства в школі дозволяє виховувати активних громадян своєї країни, які пишаються її культурною спадщиною.
