Мистецтво вишивки має багатовікову історію. Це найпоширеніший вид народної творчості. Завдяки археологічним розкопкам відомо, що люди вишивали ще в IX-X століттях. У письмових джерелах згадки про цей вид ремесла починаються кількома століттями пізніше. Багато схеми старовинної вишивки дійшли до наших днів.
Сільські жителі займалися цим ремеслом взимку, коли земельних робіт не було, і тільки при денному світлі. Селяни тканину виготовляли в основному з льону і конопель, а для вишивки використовувалися найчастіше вовняні нитки. Знатні дами вишивали на шовку або оксамиті срібними та золотими нитками, перлами та іншими дорогими матеріалами.
Види вишивки на Русі
Було відомо кілька вишивальних швів (гладь, в прикріп та інші). Але найпопулярнішим був хрест. Він вважався особливим символом, який оберігає від пристріту і псування.
Дівчатка з малих років вишивали собі посаг. Цей процес займав у них приблизно 8-10 років (дівчаток навчали мистецтву вишивки з 7 років, а в 16-17 вже видавали заміж). За якістю вишивки можна було судити про те, наскільки акуратна майбутня наречена. Перед весіллям влаштовувався показ приданого, де всі могли подивитися роботу дівчини.
Серед схем старовинної вишивки хрестом, а також в інших техніках переважними візерунками були:
- птиці;
- божественна тематика;
- звірі;
- квіти і дерева;
- завитки, ромби, трикутники.
Велике значення у давнину мав і колір вишивки – в основному переважали відтінки червоного. Цей колір вважався символом життєдайної сили. Чорний колір вишивки символізував землю, а точніше родючість, синій – небо.
