Ведична філософія: основи, період появи та особливості

Значення ведів

Практично вся філософська література, написана у наступних періодах, тісно пов’язана з коментарями і тлумаченням перших релігійних текстів. Всі веди, за вже усталеною традицією, ділять на чотири групи. У них входять самхити і брахмани, араньяки і упанішади. Такий поділ на групи не є чимось випадковим. У ведичній філософії найдавніші тексти представлені самхитами. Це чотири збірки гімнів, молитов, магічних заклинань і співів. Серед них рігведи і самаведы, яджурведи й атхарваведи. Всі вони входять у першу групу ведів.

Дещо пізніше кожен збірник самхитов почав обростати різними доповненнями і коментарями філософської, магічною і ритуальної спрямованості. Ними стали:

  • Брахмани. Це священні індуїстські письма, що відносяться до літератури шруті. Брахмани є коментарями до вед, які пояснюють ритуали.
  • Араньяки.
  • Упанішади. Буквальний переклад цих писань звучить як «сидіти біля». Тобто перебувати у ніг вчителя при отриманні від нього настанов. Деколи цей коментар трактують як «таємне таємне вчення».
  • Книги, що входять в останні три групи, є лише доповненнями до збірників першої. У зв’язку з цим самхити часом і називають ведами. Але в більш широкому сенсі слова сюди входять всі перераховані вище чотири групи, що представляють собою комплекс філософської літератури Стародавньої Індії.