Кошти
Методи пізнання можуть бути різними: емпіричними і теоретичними. В якості основних виділяють спостереження, вимірювання, аналіз, порівняння, експеримент і т. д.
Дії
Процес пізнання складається з послідовності певних дій, різних для кожного методу та типу пізнання. Вибір тієї чи іншої дії залежить від безлічі факторів.
Результат
Результатом називають сукупність усіх отриманих знань про предмет. Цікаво, що не завжди те або інше відкриття є результатом постановки конкретної мети. Іноді воно є наслідком якихось інших дій.
Оцінка результату
Результат є вдалим лише в тому випадку, якщо він відповідає істині. Саме співвідношення результату пізнання і фактів, відомих раніше, або тих, що з’ясуються в майбутньому, є показником ефективності процесу пізнання.
Суб’єкт пізнання
Суб’єкт у філософії — це, насамперед, суб’єкт пізнання, людина, наділена свідомістю, включений у систему соціокультурних зв’язків, активність якого спрямована на осягнення таємниць протиставленого йому об’єкта.
Суб’єкт пізнає себе через свої власні відкриття. Умовно наше пізнання має два рівні: свідомість і самосвідомість. Свідомість дає нам зрозуміти, з чим конкретно ми маємо справу, що ми бачимо перед собою, описує очевидні властивості предмета або події. Самосвідомість ж описує емоції та оціночні судження, пов’язані з цим предметом або явищем. Обидві ці сторони свідомості завжди йдуть пліч-о-пліч, але ніколи не сприймаються однаково і в повну силу через його вузькість. Іноді людина ясно бачить який-небудь предмет, може описати його форму, консистенцію, колір, розміри і т. д., а іноді він може більш точно висловити лише свої відчуття, які стосуються цього предмета.
Пізнання, як правило, починається з відчуття людиною не самого себе, а навколишнього світу, і ці відчуття безпосередньо пов’язані з тілесним досвідом. Вивчаючи ті чи інші тіла, ми, в першу чергу, виділяємо ті, що безпосередньо пов’язані з нами. У своєму роді вони представляються нам єдиними, ніколи не покидаючи нас, на відміну від інших тел. Ми відчуваємо все, що з цим тілом відбувається.
Так, наприклад, контакт тіла з чимось стороннім відчувається нами не тільки візуально, але і на рівні почуттів. Будь-які зміни стосовно цього предмета, відображаються в нашій життя приємними чи неприємними нам подіями. Свої бажання ми так само можемо реалізувати через ці тіла. Бажаючи наблизити до себе що-небудь, ми наближаємо це до тіла, бажаючи віддалити — віддаляємо. У результаті складається відчуття, що ми — одне ціле, всі його дії — наші дії, його руху — наші руху, його відчуття — наші відчуття. Ця ступінь самопізнання вчить нас ототожнювати турботу про себе з турботою про своє тіло.
Здатність відволікання розвивається у нас трохи пізніше, поступово. Поступово ми вчимося відокремлювати розумовий погляд від образів, які створює зовнішнє чуттєва дійсність, зосереджуючи свою увагу на явищах свого внутрішнього, духовного світу. На цьому етапі ми знаходимо в собі колосальне розмаїття думок, почуттів і бажань.
Таким чином, у філософії свідомості суб’єкт — це щось очевидне, він є сутністю людини і виражається в явищах, що безпосередньо сприймаються людиною, але прихованих від сторонніх поглядів. Він сприймається як зовнішній об’єкт, який часом виявляє опір людської волі.
