Незамінний
До грудня 1938 року незамінний льотчик уже мав понад 1200 годин нальоту. І при цьому він виразно відчував, що його опікують і обмежують роботу з експериментальними машинами. Тоді ж з півдня Іспанії, де йшла Громадянська війна, стали надходити повідомлення, що радянський винищувач І-16 програє «Мессершміттові». Потрібна заміна. Степан Супрун щиро вірив у дітище авіаконструктора Полікарпова і наполягав на своїй участі у випробуваннях І-180, який збиралися запустити у виробництво, для доопрацювання. Взимку 1938-го під час випробувального польоту на цьому винищувач розбився прославлений льотчик, герой Радянського Союзу Валерій Чкалов, близький друг Супруна, що змусило Степана ще більше прагнути до випробувань нових дослідних зразків. Щоб домогтися свого, йому навіть довелося писати листа Клименту Єфремовичу Ворошилову, в якому він вказав на необхідність оцінки винищувача. Дозвіл на польоти він отримав, але таємницю норовливого літака так і не розкрив. Легкий винищувач не раз і не двічі підбивав досвідченого пілота, змушуючи того мучитися із-за невдач. Коли під час польоту І-180 перестав підкорятися пілоту і згубив ще одного соратника Супруна – Томаса Сузі, – Степан прийняв рішення ніколи не обзаводитися дітьми. Він вважав себе не має права завдавати своєї сім’ї горе.
Степану Супруну не довелось отримати бойовий досвід в Іспанії, куди він прагнув, але влітку 1939 року він за наказом командування відправився в Китай – захищати місто Чунцин від японських літаків. У першому ж бою «необстріляні» пілоти під керівництвом Супруна показали, на що здатні радянські воїни. Вони кидалися в бій нарівні з ветеранами і блискуче проводили атаки. Радянський військовий льотчик-винищувач Степан Супрун проявив свій талант саме в цьому бою. Ворог залишив поле бою. Пізніше, за рекомендацією Супруна, винищувачі стали забезпечувати великокаліберними кулеметами, що багаторазово підсилило вогневу міць машин.
