Радянський період
Після революції
Після Жовтневої революції звільнилися від революціонерів камери швидко заповнилися новими арештантами. Олександр Солженіцин, який теж сидів у “Бутирці”, писав, що до 1918 року в’язниця була переповнена і навіть в пральні організували жіночу камеру на 70 осіб. Покровський храм був закритий в 1922 і знову запрацював тільки в 1991 році.
У роки масових репресій поняття “Бутирка” кілька втратило свій “престиж”, державних злочинців відправляли на “Луб’янку”. У ці роки в тюрмі сиділа одночасно до 20 тисяч осіб, в кожній камері знаходилось до 170 ув’язнених. Іноді нові арештанти по кілька діб сиділи на сходинках сходових, чекаючи, коли звільнять місця в камерах засуджені до розстрілу.
Під час Великої Вітчизняної війни на території в’язниці працювали майстерні, де ув’язнені виробляли продукцію для армії.
