Сварог
Божество вогню – це Сварог. Вогонь древні язичники шанували як щось святе. Заборонялося в нього плювати або викидати сміття. Якщо він горів, не можна було вимовляти брудних слів. Вважалося, що вогонь зцілює і очищає. Хворих людей носили через багаття, і вважалося, що в ньому гинуть злі сили. Шлюбний обряд полягав у тому, що наречений і наречена йшли між двома вогнями. Так сім’я очищалася від псування.
В честь Сварога були і жертви. Їх вибирали за жеребом або за вказівкою волхвів. Як правило, вбивали тварин, але могли вибрати і людини. У «Слов’янське хроніці» 12 століття збереглася така строчка: «…приносити іноді в жертву і людей – християн… такого роду кров приносить особливу насолоду богам». А в хроніках 11 століття «Діяння гамбурзьких єпископів» збереглося оповідання про смерть Іоанна: «Варвари відрубали йому руки і ноги, тіло викинули на дорогу… в жертву богу Радегасту». Пізніше культ родючості змінився культом війни.
Близько Великого Новгорода знаходилося капище Перынь, тут приносили людей в жертву. Перынь колись була островом. Але в 60-ті роки ХХ століття тут звели дамбу. І тоді острів став частиною материка.
