Типи репродуктивної поведінки
В історії розвитку людського суспільства ставлення людей до народження дітей зазнавало деяких змін. Це і призвело до виділення кількох типів репродуктивної поведінки. Перший з них був характерний для доісторичного етапу розвитку суспільства людей. У той період репродуктивне поведінку формувалася, як правило, стихійно. Вплив на нього чинили лише біологічним законам розмноження. Необмежена народження дітей було необхідністю виживання людей в умовах високої смертності, яку несли хвороби, голод і війни.
Другим історичним типом репродуктивної поведінки населення з’явився той, який був характерний для періоду феодально-аграрного виробництва. В ці часи наміри мати дітей регулювалися нормами, встановленими церквою, традиціями, державою та громадською думкою. У країнах з переважною чисельністю сільського населення серед особливостей репродуктивного поведінки можна було виділити його прихильність до річним циклам аграрних робіт, а також до дотримання постів. Досить жорстким у цей період був і контроль над дітонародженням в кожній окремо взятій сім’ї. З одного боку, він грунтувався на високій смертності, а з іншого – на обмеженості території. Для максимального збільшення кількості дітей у суспільстві існували норми повсюдною і ранньої шлюбності.
Батьки вже з малих років використовували свою дитину в якості помічника в господарських справах, а також для виховання молодших сестер та братів. Крім цього, при має місце досить низької продуктивності праці діти для сім’ї були джерелом робочої сили. Численне потомство сприяло і зростанню авторитету батьків в суспільстві. Всі перераховані вище фактори на репродуктивне поведінку надавали саме благотворний вплив. У людей при цьому зростала мотивація потреби до збільшення народжуваності та її підтримки на найвищому рівні.
У період становлення капіталізму отримав свій розвиток третій тип репродуктивної поведінки. В цю історичну епоху почала інтенсивно розвиватися медицина. Одночасно з цим відбулося поліпшення санітарно-гігієнічних умов життя людей, що призвело до істотного зниження дитячої смертності. Подібний фактор і привів до виникнення двох видів репродуктивного поведінки людини. Один з них орієнтувався на багатодітність, а другий – на малодетность.
У більшості економічно розвинених країн в основі регулювання кількості дітей виявилося підвищення середнього віку укладання шлюбних відносин. З часом корисність дитини для батьків почала знижуватися. Після введення загального, а також спеціальної освіти діти стали приступати до роботи в більш пізньому віці. У зв’язку з цим зросла матеріальна навантаження батьків на їх утримання. Економічна корисність дітей почала відступати на задній план. З їх появою на світ батьки почали задовольняти лише свою емоційну і соціальну потреба в продовженні роду. Дорослі при цьому доводилося заробляти достатні для утримання дітей гроші, підвищувати свій соціальний статус, а також більше часу проводити поза межами сім’ї. У результаті виникло протиріччя. Воно виразилося у відмінності репродуктивних інтересів суспільства і сім’ї.
Про першій половині 20 ст. нам відомо як про період боротьби жінок за емансипацію. Тоді-то і виник четвертий тип репродуктивної поведінки. Для нього характерний перегляд поглядів на взаємини представників різних статей в суспільстві і в сім’ї. Крім цього, завдяки зниження в другій половині 20 ст. малюкової смертності був усунутий страх бездітності у разі народження невеликого числа дітей. Жінки почали брати активну участь у різних галузях суспільного виробництва. Це дозволило їм стати економічно незалежними і самостійно приймати рішення щодо народження дітей.
