Що є предметом досліджень
Основні проблеми релігійної етики, що вивчаються філософами, богословами, психологами, фахівцями, які працюють в інших областях, – це вічні питання про протистояння добра і зла, і все, що пов’язане з цією темою.
Іншими словами, дана дисципліна зайнята як формуванням певного типу поведінки людей, що відповідають релігійним догматам, так і вивченням теоретичних питань, що належать до Божого промислу.
Які основні поняття даної етики?
Основними поняттями, якими апелює ця етична дисципліна, є:
- мораль;
- моральність;
- релігійні переконання або ж Божі заповіти;
- віра;
- істина.
Звичайно ж, це лише узагальнені поняття. Предметом етики є мораль і моральність людини, відповідно, і всі поняття, пов’язані з цими якостями, властиві даної наукової дисципліни.
Які принципи можна виділити?
Головні принципи релігійних культур і світської етики безпосередньо залежать від догматів конкретного віросповідання. Іншими словами, те, що є нормальним, відповідним етичним правилам, традиціям, уявленням в межах одного віросповідання, може бути абсолютно неприйнятним для іншої релігії.
В якості головних етичних принципів в цій дисципліні виступають основні тези і догмати релігійних навчань, що втілюються в поведінці, зовнішньому вигляді, вчинках і навіть образі думок людей.
Наприклад, в християнстві одним з головних принципів є любов до ближнього. Це релігія спасіння і співчуття, милосердя та жертовності, покірності і прощення. Відповідно, і в етичній дисципліни задіюється цей же принцип.
На практиці ж це означає, що для християнина етичним є:
- прощати кривдників, недоброзичливців, ворогів;
- не мстити за заподіяне зло;
- довіряти своє життя і долю в руки Господа;
- відчувати вдячність за посилаються понад випробування і не нарікати.
Зрозуміло, дотримання заповідей Божих – теж принцип релігійної етичності. Християнський світогляд, а відповідно, і етика, мають і ще один важливий принцип – поділ областей духовності і закону.
У спрощеному вигляді цей принцип можна представити таким прикладом:
- людина вчиняє тяжкий кримінальний злочин або дрібне;
- приходить в храм і сповідається, кається у вчиненому;
- церковнослужитель відпускає гріх;
- перед Господом порушник чистий, але перед законом – немає;
- священик не звертається в поліцію і не допомагає ніяким іншим чином у здійсненні правосуддя.
Таким чином, етика, пов’язана з релігією, вступає в конфлікт із суспільними нормами і світськими законами.
У мусульманстві ж немає принципу поділу закону і віри. Для релігійної етики, пов’язаної з даними віросповіданням, характерне злиття законів світських і духовних. Це означає, що якщо людина вчиняє злочин і повідомляє про це імаму, то для духовної особи етичним буде затримати порушника і зрадити правосуддю.
