Така етика притаманна всім релігіям?
У світі не існує жодного віросповідання, якому були б притаманні певні етичні вимоги. Однак хоча віросповідання і формує основи релігійної і світської етики, воно не є їх єдиним джерелом.
На етику – як пов’язану з віросповіданням, так і світську – впливають історичні та кліматичні особливості, актуальні обставини, наприклад, війни чи стихійні лиха.
Але головним чинником, що лежить в основі етичних традицій, норм моралі і моральності, лежать релігійні переконання. Віросповідання розрізняються і пред’являють не зовсім однакові етичні вимоги до поведінки, вчинків і зовнішності людей.
Існує етичний конфлікт між прихильниками різних релігій?
Кожна зі світових релігій має власний перелік того, що прийнятно в поведінці, зовнішності і вчинках людини, а що – ні. Більш того, кожна з конфесій, що існують у межах одного віросповідання, має власне уявлення про етичність. Саме в цьому і полягають проблеми релігійної етики в наші дні.
З розвитком транспорту, комунікацій, зростанням добробуту зростає і переміщення людей, їх міграції. Шукаючи кращого життя або ж в силу якихось інших причин люди їдуть з тих місць, де виросли. З собою вони беруть не тільки документи або скарб, але і власну культуру, включаючи етичні норми, пов’язані з релігійними переконаннями. Це не створює особливих проблем, якщо мігранти приїжджають в країну, в якій живуть люди зі схожими поглядами, традиціями і духовними цінностями, які відрізняються лише деякими деталями. Наприклад, якщо православні сім’ї мігрують в католицьку країну, то ніяких етичних проблем не виникає, з’являються тільки деякі непорозуміння.
Але якщо подання про все, що становить етичні положення, істотно відрізняється, виникає проблемна ситуація. До прикладу, мусульмани і буддисти, які приїжджають в західні європейські держави, традиційно з християнським уявленням про норми поведінки, зовнішнього вигляду і соціальної ролі в суспільстві, виглядають «білими воронами». Зрозуміло, що й почувають себе так само. З цієї причини замість інтеграції в культуру прийняв їх держави мігранти об’єднуються в громади і займають певні території. Вони не сприймають етичні норми тієї країни, де живуть, а, навпаки, протистоять їм і насаджують власну культуру. Це приводить до протидії. Підсумком стає замкнуте коло, що є протистоянням різних культур, традицій, уявлень і норм поведінки, частиною яких і є релігійна і світська етика і багато інші соціальні та духовні особливості.
Зрозуміло, не тільки ця проблема є актуальною для етики, пов’язаної з віросповіданням. Але вона – основна, та, з якою можна зіткнутися в повсякденному житті, а не в кабінетах вчених-теоретиків.
