Модернізація
Перші версії протикорабельних ракет “Гарпун” компанія допрацювала, створивши оновлену модифікацію типу “С1”, постачання якої тривали до середини 1980 р. В 1985 році з’явилася наступна модель розглянутого сімейства. Спочатку вона проектувалася для протичовнового комплексу з наземним базуванням. Серед нововведень — запам’ятовуючий пристрій з збільшеною у два рази пам’яттю, поява трьох опорних точок траєкторії, можливість зміни польоту на малих висотах.
Завдяки таким конструктивним змінам боєкомплект став можливим для використання в закритих акваторіях і в районі островів. Це дозволяло приховувати справжній напрямок нанесення удару, що забезпечувало маскування носіїв і гарантувало можливість атакувати об’єкт з різних точок. На зазначеній модифікації ПКР передбачена вдосконалена ДБН з посиленим захистом від перешкод. Також не припинялися роботи щодо створення радіолокаційної системи спостереження. У 1986 році у виробництво також увійшла цифрова методика зчитування сигналів.
У версіях C і D застосовується паливо з підвищеним показником енергоємності. Для цього не знадобилося вносити суттєвих трансформацій і змін в руховий агрегат. Важливо відзначити, що дальність польоту збільшилася на 15-20 %. У подальшому вказане паливо стало базовим для новостворених зразків. У частині програмного забезпечення також намітилися кроки по модернізації.
