Поняття психологічної притчі
У колишні часи короткі розповіді, повчальні премудрості, найчастіше були плодом народної творчості і не мали конкретного автора. Народжувалися вони в надрах певної культури, а після переказувалися і передавалися з уст в уста.
В кінці 19 ст – початку 20 ст. на притчу як жанр літератури звернули свою увагу деякі видатні письменники. У цих коротких оповіданнях їх привабила стильова особливість, що дозволяє не описувати розвиток сюжету, характери героїв і обстановку. Основну увагу читача повинна була привернути цікавить автора морально-етична проблема. В Росії законами притчі свою прозу підкоряли Ст. Дорошевич і Толстой Л.. За кордоном короткими премудростями висловлювали свої філософські погляди Камю, Марсель, Сартр і Кафка.
На сьогоднішній день притчі використовуються в психотерапевтичній практиці. В руках професіонала вони стають потужним інструментом, який дозволяє змінити свідомість людини.
Психологічні притчі наочно демонструють будь-яких морально-дидактичний аспект життя. Використовують їх у тих випадках, коли свідомість пацієнта знаходиться в глухому куті, для виходу з якого вимагається звернення до несвідомого.
Психологічні притчі дозволяють фахівцю сформувати у клієнта ряд образів і символів, що несуть за собою глибинний підтекст і володіють гармонійної установкою. Така думка обов’язково доходить до підсвідомості і починає запускати зцілюють процеси в обхід свідомості.
Правильно підібрані короткі психологічні притчі дозволяють людині зрозуміти суть стоїть перед ним проблеми і знайти шляхи для її вирішення. З їх допомогою пацієнт починає усвідомлювати справжні життєві цінності, які можуть виявитися набагато простіше, ніж можна було б припустити спочатку.
Завдяки регулярно читаються психологічним притч і їх аналізу багатьом вдається зовсім по-іншому поглянути на навколишній світ, а також на життя в ньому людей.
