Тлумачення притчі про невірного управителя Осипова
Відомий радянський і російський богослов Олексій Ілліч Осипов акцентує свою увагу на іншому аспекті цієї історії. На його думку, неправедне багатство має два значення:
- стан, нажите всупереч закону і людяності;
- марність всього матеріального, що за життя здається важливим, але для вічності не має жодної цінності.
В обох випадках, на думку Осіпова, необхідно прагнути використовувати таке багатство для набуття того, що має справжню цінність, — життя вічного.
Думка католицької церкви
Конференцією католицьких єпископів США на офіційному рівні було визначено власне трактування даної притчі. Воно базується на відомій в часи Христа практиці лихварства. Тоді деякі керуючі, даючи в борг з майна господаря, потай від нього завищували відсотки. Різницю, що утворилася вони клали собі в кишеню, наживаючись на нужденних, які або не знали справжніх розмірів пені, або не мали можливості поскаржитися на свавілля.
Таку поведінку не можна було вважати зрадою інтересів господаря, адже він отримував прибуток, на яку розраховував.
Виходячи з цієї традиції, католицькі богослови припускають, що невірний управитель якраз і займався таким шахрайством з завищеними відсотками за боргами. Про це стало відомого його пану. Той розлютився, що його слуга так безчесно веде справи, так і по суті порочить ім’я свого наймача. Адже всі, хто брав у борг, не знали, що завищену пеню встановив не господар, а його слуга. Тому всі звинувачення в жадібності йшли на адресу пана, а не істинного винуватця.
Опинившись під загрозою втратити місце, управитель покликав тих, кого обдурив з відсотками, і велів їм переписати розписки на такі, якими вони повинні були бути. Виходить, він не розбазарював майно господаря, а тільки перестав брати з інших людей зайве. Саме за цю спробу виправиться похвалив його господар.
